Весільний коровай попереду скорботної процесії…

Сьогодні Гощанська громада попрощалася й провела до місця вічного спочинку земляка-Героя Олександра Ігоровича Зарічнюка. Ця сумна звістка об’єднала всіх, хто знав Олександра, у важкій втраті.

Олександр народився 11 квітня 1999 року в селі Русивель у родині Ігоря та Оксани Зарічнюків. Вихований у любові та турботі, він зростав разом зі старшою сестрою Ларисою. З дитинства Олександр був відомий своєю добротою та чуйністю.

Тут, у рідному селі, майбутній Герой закінчив середню школу, після чого вступив до Корецького вищого професійного училища, де здобув професію водія транспортних засобів. Освіта відкрила перед ним нові горизонти та можливості.

У мирному житті Олександр працював у компанії «Деддес Агро», мав досвід роботи в будівельній сфері. Його наполегливість та працьовитість завжди були прикладом для оточуючих. Втім, любов до рідної землі визначила його подальший шлях: він придбав трактор і розпочав власну справу, обробляючи землю та вирощуючи зернові культури. Олександр був справжнім господарем, який любив свою землю та працював на ній з великою відданістю.

«Він завжди був готовий прийти на допомогу, а його безкорисливість і щирість робили його незамінним. Особливу любов мав до тварин, зокрема коней, якими захоплювався змалку, доглядав за ними та їздив верхи», – згадують Олександра його близькі друзі. Його друзі та близькі завжди будуть пам’ятати його як людину з великим серцем.

Патріотизм і почуття обов’язку перед Україною спонукали майбутнього Героя у вересні 2024 року підписати контракт і стати на захист Батьківщини. Служив кулеметником 24-ї окремої механізованої бригади. Олександр відважно боровся за свободу та незалежність України, демонструючи неймовірну мужність та відданість.
Олександр мав багато планів після повернення з фронту, завжди бачив світло навіть у найтемніших часах. Його слова «Не переживай – прорвемося!» назавжди залишаться в пам’яті рідних. 07 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області, Олександр отримав численні поранення. Лікарі 16 днів боролися за його життя, але 22 березня 2025 року серце воїна зупинилося. Його героїчна смерть – це велика втрата для всієї громади.

Воїну було лише 25… Нажаль власну сім’ю Олександр створити не встиг, про яку дуже мріяв. У скорботі залишилися його батьки, сестра та троє племінників, яким він був хрещеним батьком і любив їх понад усе. Його сім’я втратила найдорожчу людину, але його пам’ять житиме вічно.

Поховали Героя з усіма почестями під залпи почесної варти на кладовищі села Русивель. Віддати шану Олександру прийшли сотні людей, щоб попрощатися з героєм та висловити співчуття родині.

Світла пам’ять, тобі Герою, та вічна слава.