До ювілейної дати народження Василя Турянчика в Мукачеві влаштували урочисті заходи.

Василю Турянчику цього місяця виповнилося б 90 років. Уславленому закарпатському футболістові… Залізний капітан київського «Динамо», тричі входив до списку 33 кращих футболістів Радянського Союзу, легендарний захисник, заслужений майстер спорту… Ще і ще можна додавати до його послужного списку подібних слів, словосполучень, фактів… Добре ж, що майстра не забувають на рідній Мукачівщині. Більше того, у місті над Латорицею влаштували не лише традиційний, уже четвертий, нині – меморіальний, турнір (три роки, як уже нема Василя Юрійовича).

Та звісно, основною подією став сам турнір. Вагомість його засвідчила й присутність численних шанувальників таланту зіркового гравця – ветеранів футболу (Степана Войтка, Івана Улинця й багатьох інших), керівництва ЗАФ на чолі з Іваном Дураном та Мирославом Щербеєм, представників влади, просто вболівальників, вихованців, членів родини Василя Юрійовича. Був і спеціальний гість – теж капітан київського «Динамо» Анатолій Дем’яненко. На відкритті заходу зачитали вітальну телеграму від почесного члена УЄФА Григорія Суркіса. Капітани команд разом із Юрієм Турянчиком, сином легенди, і так само вельмишанованим Анатолієм Дем’яненком поклали квіти до пам’ятника ювіляру.

Були, звісно, матчі ветеранів. І о диво! Усі вони завершилися з рахунком 1:0 – настільки безкомпромісно вирувало суперництво претендентів на головний трофей турніру. Так у півфіналі мукачівці переграли іршавців (Дмитро Беца), берегівці – волівчан (Віктор Решко), а в суперництві за 3 місце – волівчани – іршавців (Василь Беца), а мукачівці – берегівців (Дмитро Беца).

Наша команда здобула бронзову нагороду.

Кращих гравців відзначили під час церемонії нагородження: Івана Мошколу (Іршава), Івана Цапа (Воловець), Віктора Решка (Берегово) та Дмитра Бецу (Мукачево).

Як зазначив капітан команди «Карпати» імені Василя Турянчика» (Мукачево) Олександр Переста, такі турніри важливо проводити, щоб і надалі пам’ятати футбольних легенд. Як було сказано на заході, «і на честь, і на славу» попри вже меморіальний статус турніру.

Були і фото на згадку, і спілкування ветеранів після турніру. Усе – як у справжній футбольній родині.

« повернутися