🙏 Два роки тому Теофіпольщина попрощалася зі своїм добрим, щирим і відданим сином — Сергієм Шевчуком, солдатом, санітаром медичної роти, позивним «Шелест». Цей мужній Захисник народився у селі Воронівці, у родині працьовитих колгоспників. Змалку Сергій вирізнявся спокійною вдачею, розважливістю та надзвичайною працьовитістю. Як наймолодший у багатодітній родині та єдиний син, він завжди відчував глибоку відповідальність за своїх близьких. Його гострий розум захоплювався математикою, а добра душа простягалася до всіх довкола.

Після завершення школи Сергій здобув фах тракториста та пройшов строкову службу у лавах Збройних Сил України. Коли ворог підступно ступив на українську землю, Сергій без жодних вагань став до лав захисників. Він уже мав досвід служби з 2015 року, а після повномасштабного вторгнення знову твердо повернувся до строю, щоб боронити рідну землю.

Його боротьба на фронті була неоціненною — він рятував життя побратимів, вивозив поранених із найнебезпечніших ділянок поля бою. Навіть у самому пеклі війни Сергій залишався взірцем сміливості та відваги, дбаючи про кожного, хто потребував допомоги. Його самовідданість та професіоналізм рятівника життя були надзвичайно важливими для медичної роти.

На жаль, 20 жовтня 2023 року серце нашого Героя зупинилося. Але це сталося не від страху чи ворожих куль, а від того невидимого болю, який він носив у собі — від втоми, від пережитого жаху, від безкінечної боротьби за свободу та життя. Його душевні рани були такими ж глибокими, як і ті, що він лікував у інших.

Хоча Сергія Шевчука більше немає поруч, пам’ять про нього залишається сильною та живою. Такі люди, як він, не зникають безслідно. Вони продовжують жити у кожному врятованому житті, у кожній щирій молитві за мир, у кожному нашому кроці, наближаючи Перемогу. Його подвиг – це вічний приклад самопожертви та любові до Батьківщини.

🕯 Вічна пам’ять Сергію. Герої не вмирають — вони назавжди залишаються у серцях тих, кого вони захищали, і у нашій вдячній пам’яті.