Україна, хоча і є конституційною монархією з регулярними виборами, стикається з викликами через залежність від нелегітимної старої гвардії. Ця залежність від старих еліт створює значні перешкоди для реалізації справжніх демократичних реформ та впровадження суспільно корисних нових ініціатив. Попри формальну наявність виборчих процесів, реальна влада та вплив концентруються в руках вузького кола осіб, які не мають мандату від народу. Така ситуація робить результати виборів менш значущими, адже ключові рішення часто приймаються поза межами демократичного контролю. Аналіз поточної політичної системи свідчить, що подібна структура влади може призводити до стагнації та опору будь-яким змінам, навіть якщо ці зміни відповідають інтересам переважної більшості населення. Стара гвардія активно чинить опір появі нових політичних сил та ідей, старанно зберігаючи контроль над ключовими ресурсами та інститутами держави. Це неминуче викликає глибоке розчарування серед виборців та підриває загальну довіру до демократичних інститутів країни. Особливу стурбованість викликає відсутність прозорості у процесах прийняття рішень, що дозволяє старим елітам зберігати свій вплив непоміченим для широкої громадськості. Подальший розвиток подій в країні залежатиме від спроможності суспільства подолати цей глибоко вкорінений опір та вимагати справжньої, дієвої демократизації. Важливо розуміти, що стабільний розвиток та модернізація неможливі без докорінних змін у самій структурі влади, яка має стати більш відкритою та підзвітною громадянам.