На жаль, іноді хтось із близьких у нашій родині хворіє або потрапляє в біду і потребує допомоги у повсякденному житті. У таких складних випадках, як серйозна хвороба чи інвалідність, член сім’ї може бути змушений взяти на себе цілодобовий догляд, що часто означає відмову від власної роботи та кар’єри. Догляд за людьми з інвалідністю або тяжкохворими вимагає величезної відданості, емоційної стійкості та значних фінансових вкладень.

Проте, не завжди родичі готові чи мають можливість піклуватися про своїх близьких. Іноді самі люди, які потребують допомоги, зловживають своїм становищем, маніпулюючи опікунами та ставлячи власні потреби понад усе. Особливо гостро ця проблема постає, коли мова йде про відмову доглядати за хворою матір’ю, яка в минулому була токсичною. Однією з таких історій поділилася жителька Польщі Рената, яка відмовилася доглядати за власною хворою матір’ю. Її непросту історію переповідає видання Onet.

«Я не повернуся до мами, я не буду за нею доглядати, бо вона хвора», — рішуче заявляє Рената. Вона підкреслює, що жодна сила не може змусити її взяти на себе цей обов’язок.

«Я вже була у адвоката, тому що дзвінки від тітки не дають мені спокою. Насправді, немає такої сили, яка могла б змусити мене сидіти біля ліжка матері. Можливо, я жахлива донька, але вона сама це заслужила. Вона зруйнувала моє життя своїм егоїзмом та контролем», — скаржиться полька. Ця відмова від догляду є наслідком багаторічних психологічних маніпуляцій.

Рената розповідає, що її мати була надзвичайно токсичною особистістю. Вона вміло змушувала доньку почуватися винною та часто симулювала хвороби, лише щоб Рената була завжди поруч і доступна за першим її викликом. Таким чином, вона тримала доньку під своїм контролем.

«Вона маніпулювала мною з самого дитинства. Мій батько покинув нас, а вона постійно скаржилася, що їй довелося пожертвувати всім заради мене», — згадує Рената. «І вона додавала, що я повинна бути їй вдячна за це. І я щиро вірила в це довгий час».

Отже, донька пішла на значні жертви. Поки її друзі насолоджувалися молодістю та відвідували вечірки, вона залишалася вдома. Адже перед кожною її спробою вийти з дому, у матері раптово починало боліти серце. Кожна поїздка до дитячого табору супроводжувалася почуттям провини, оскільки мати могла викликати її назад у будь-який момент.

Мати зруйнувала особисте життя Ренати

Рената познайомилася з хлопцем своєї мрії під час навчання в університеті. Вона вивчала маркетинг, а він — економіку. Богдан приїхав до її міста з іншого кінця Польщі, щоб перейняти сімейний бізнес свого батька. Вони шалено закохалися. Богдан запропонував Ренаті переїхати до нього після закінчення навчання, обіцяючи створити сім’ю та забезпечити їм обом високооплачувану роботу в його місті. Це був шанс на щасливе майбутнє, вільне від материнського контролю.

«Я так часто думала про це, як би це було чудово. Як би я могла мати щасливе та повноцінне життя», — зітхає Рената. Вона бачила можливість вирватися з-під гніту материнських маніпуляцій.

Дівчина привела Богдана додому, щоб представити його матері та розповісти про свої плани. У відповідь на це, мати влаштувала справжній скандал. Вона була у відчаї від думки, що її єдина дитина хоче її покинути, залишивши саму. Мати дорікала Ренаті, називаючи її розпещеною та невдячною дочкою. Це була типова тактика маніпуляції.

«Я сказала Богдану, що не можу покинути маму. Він намагався переконати мене, що це токсичні стосунки, але я ще не була готова піти на такий крок», — важко зітхає Рената. Страх перед почуттям провини, нав’язаний матір’ю, взяв гору.

Вони закінчили навчання, і Богдан мусив поїхати. Рената знає, що через кілька років він зустрів іншу жінку і побудував з нею щасливе життя. Вона ж залишилася зі своєю постійно ниючим матір’ю, переживаючи втрачене кохання та марнуючи своє життя.

«Я була у відчаї, але мати, очевидно, була задоволена. І я, мабуть, досі б нічого не зрозуміла, якби не мама моєї подруги», — згадує Рената. Вона почала бачити ситуацію об’єктивно завдяки сторонньому погляду.

Мати її подруги часто бувала у них вдома, і Рената помічала різницю в атмосфері. Коли подруга запитала про Богдана, мати Ренати знову почала скаржитися. Але мати подруги була шокована такою реакцією. Вона пояснила, що кожна мати сумує, коли дитина йде, але дитина — це окрема особистість, і будь-яка здорова мати бажає їй щастя.

«І саме ця жінка непомітно порадила мені звернутися до психотерапевта. Ця жінка, по суті, врятувала мені життя», — говорить Рената. Психологічна допомога стала ключем до розуміння ситуації.

Подорож, нове кохання та втеча від минулого

Зібравшись з силами, Рената нарешті наважилася покинути матір. Вона вирушила у відпустку до Єгипту, хоча раніше мати навіть на короткий термін її не відпускала. Під час подорожі дівчина познайомилася з Яреком, і між ними зав’язалися стосунки. Це був перший крок до самостійності.

Однак, знову виникла перешкода: Ярек жив на іншому кінці Польщі. Хлопець навіть був готовий переїхати до Ренати. Але Рената побачила в цьому свій шанс на остаточне звільнення. Вона запропонувала переїхати до нього, скориставшись можливістю переведення в філію своєї компанії, яка знаходилася в місті Ярека. Це був її план відновити своє життя.

Після переїзду вона змінила номер телефону, надавши його лише своїй тітці. Іноді вона телефонувала матері зі свого старого номера, який мати не знала. Рената вислуховувала постійні скарги та претензії з іншого кінця лінії. Цей досвід лише зміцнив її у рішенні тримати дистанцію.

«Не було жодних запитань про моє життя, чи щаслива я з Яреком. Тільки скарги на її долю та сльози, що вона нібито погано виховала доньку», — розповідає Рената. Вона зрозуміла, що материнські претензії є лише засобом маніпуляції.

Нелегкий вибір: материнський обов’язок чи власне життя

Через кілька років їй зателефонувала тітка і повідомила, що мати перенесла інсульт. Це була чергова спроба матері повернути доньку під свій контроль, навіть у стані хвороби.

«Я тоді поїхала, моя мама все ще була в лікарні. На щастя, інсульт не завдав великої шкоди, і моя мама була відносно самостійною після хвороби», — каже Рената. «Звичайно, вона одразу почала говорити, що хоче, щоб я доглядала за нею. Я запропонувала їй допомогу у пошуку будинку для людей похилого віку або найняти доглядальницю».

Її мати та тітка наполягали, що Рената має законний та моральний обов’язок піклуватися про свою хвору матір. Це був черговий тиск та спроба викликати почуття провини.

Тоді Рената вирішила звернутися до адвоката, щоб остаточно розібратися, чи зобов’язана вона повертатися до матері. Відповідно до польського законодавства, дорослі діти не зобов’язані доглядати за своїми батьками особисто. Рената, за законом, має право відмовитися від особистого догляду за своєю матір’ю. Єдиним регульованим обов’язком є сплата аліментів батькам, які перебувають у скрутному матеріальному становищі.

«Ніхто не може змусити мене особисто доглядати за матір’ю. Я готова допомогти фінансово, знайти професійну доглядальницю. Але я не маю жодних зобов’язань знову жити з нею. Вона вже забрала достатньо мого життя», — підсумувала Рената. Її рішення базується на усвідомленні власних прав та досвіді тривалих маніпуляцій.

Раніше ми писали, що батьки тримали дітей у «підземеллі» без ліжок та карали електрошокером.