Історія свідчить, що останнє супервиверження Єллоустонської кальдери відбулося приблизно 640 000 років тому. Однак, незважаючи на тривалий період відносної стабільності, вчені продовжують пильнувати за активністю цього геологічного об’єкта. Спостереження за кальдерою за останні роки значно посилилися завдяки впровадженню новітніх технологій. Такі інструменти, як сейсмічна візуалізація та супутниковий моніторинг, надають дослідникам безпрецедентно чітке уявлення про процеси, що відбуваються під поверхнею Землі.

Завдяки цим передовим методам, вчені виявили на глибині близько 3,8 кілометра під поверхнею Єллоустонської кальдери так звану «магматичну шапку», яка характеризується певними ознаками активності. Цей шар, що складається з частково розплавленої гірської породи та перегрітих рідин, повільно виділяє гази. Цей процес виділення газів сприяє зняттю внутрішнього тиску, що, своєю чергою, суттєво знижує ймовірність раптового та катастрофічного виверження. Дослідники успішно склали детальну карту ділянок, де тверда порода перетворюється на цю летючу магму. Це дозволило чітко розмежувати земну кору від динамічного резервуару, який активно функціонує вже протягом мільйонів років. На щастя, наразі немає жодних ознак того, що цей супервулкан близький до виверження.

Професор Брендон Шмандт з Райсського університету зазначив, що наукова спільнота тривалий час намагалася встановити точне розташування та структуру верхньої частини магматичної камери. Нові дані підтверджують, що цей підземний резервуар залишається активним і зазнає постійних змін під поверхнею. Вчений пояснив, що під вулканом дійсно виявлено шар, багатий на гази. Однак, обсяг уловлених газів та розплавлених матеріалів наразі значно нижчий за порогові значення, які могли б свідчити про безпосередню загрозу виверження. Система, за його словами, природним чином випускає гази через мережу дрібних тріщин і каналів у гірських породах.

Вулкани можуть «повстати» через глобальне потепління

Раніше науковці висловлювали припущення, що танення льодовиків може спровокувати низку потужних вулканічних вивержень. Подібні природні явища вже спостерігалися, наприклад, в Ісландії. Зазначається, що вулканічні виверження, в свою чергу, здатні тимчасово охолоджувати планету завдяки викиду в атмосферу аерозолів, які відбивають сонячне світло. Однак тривалі виверження, що супроводжуються викидом парникових газів, можуть навпаки, посилювати парниковий ефект і сприяти подальшому розігріванню Землі. Ця взаємодія між кліматом та геологічною активністю є предметом постійних досліджень.

Вас також можуть зацікавити новини: