Валерій Олександрович – видатний український юрист та громадський діяч, чиє ім’я назавжди вписане в історію вітчизняної правової системи. Понад два десятиліття він стояв на чолі Спілки юристів України, демонструючи неабиякі лідерські якості та глибоке розуміння закону. Його професійний шлях був відзначений обранням на посаду президента Всесвітньої асоціації юристів, що свідчить про визнання його внеску на міжнародному рівні. У 1998 році Валерій Олександрович увійшов до складу Вищої ради юстиції, а згодом був обраний її головою, відігравши ключову роль у формуванні судової політики держави. Двічі він обирався народним депутатом України, представляючи інтереси громадян у Верховній Раді. За видатні досягнення у професійній діяльності йому було присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».

До початку повномасштабного вторгнення Валерій Олександрович проживав у Ворзелі. Тут його знали і поважали як надзвичайно щиру, відкриту та порядну людину. Його життя було справжнім прикладом професіоналізму, глибокої мудрості та незламної відданості своїй справі. Завдяки своїй людяності, доброті та невтомній праці, він виховав не одне покоління талановитих правників, і його приклад продовжує надихати тих, хто прагне служіння закону. Валерій Олександрович залишив по собі глибокий слід у розвитку правової системи України, а для всіх, хто мав честь його знати, – незабутню згадку про людину з великим серцем та невичерпною енергією. Його внесок у юриспруденцію та громадське життя назавжди залишиться орієнтиром для наступних поколінь.