Питання випробувального терміну при прийомі на роботу є одним із ключових аспектів трудового законодавства України, який цікавить як роботодавців, так і майбутніх працівників. Розуміння відповідних норм Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) допомагає уникнути непорозумінь та забезпечити дотримання прав працівників.

Згідно з частиною 1 статті 27 КЗпП, тривалість випробувального терміну при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців. Це загальне правило встановлює рамки для більшості випадків. Проте, існують винятки, коли цей строк може бути збільшений. Наприклад, в окремих, чітко визначених українським законодавством випадках, а також за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, випробувальний термін може бути встановлений до шести місяців. Важливо пам’ятати, що таке погодження є обов’язковою умовою для застосування подовженого періоду.

Окрім цього, КЗпП чітко розрізняє строки випробувального терміну для різних категорій працівників. Так, згідно з частиною 2 статті 27 Кодексу, випробувальний термін при прийнятті на роботу для робітників, тобто осіб, які виконують роботу, що потребує значних фізичних зусиль або рутинних операцій, не може перевищувати одного місяця. Це правило покликане захистити права тих, хто зазвичай має менший вплив на умови трудового договору.

Законодавство також передбачає важливі нюанси щодо зарахування днів до строку випробувального терміну. Частина 3 статті 27 КЗпП встановлює, що до строку випробувального терміну не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював. Це стосується будь-яких причин відсутності: чи то тимчасова непрацездатність, відпустка без збереження заробітної плати, чи інші обґрунтовані обставини. Такий підхід гарантує, що роботодавець має достатньо часу для оцінки професійних якостей та відповідності працівника займаній посаді в умовах його фактичного виконання обов’язків.

Метою встановлення випробувального терміну є перевірка відповідності працівника роботі, яку йому доручають. Протягом цього періоду роботодавець оцінює професійні навички, сумлінність, кваліфікацію та ділові якості нового співробітника. У свою чергу, працівник має можливість адаптуватися до нових умов праці, ознайомитися з колективом та вимогами до посади, а також визначитися, чи відповідає робоче місце його очікуванням. Важливо, що протягом випробувального терміну на працівника поширюються всі норми трудового законодавства, як і на інших працівників підприємства, установи, організації. Це означає, що він має право на заробітну плату, умови праці, соціальні гарантії та інші права, передбачені КЗпП та колективним договором.

Якщо протягом випробувального терміну встановлено невідповідність працівника займаній посаді, роботодавець має право розірвати трудовий договір, попередивши про це працівника письмово за три дні. При цьому не потрібна згода профспілкового органу. Якщо ж випробувальний термін закінчився і працівник продовжує працювати, він вважається таким, що витримав випробування, і подальше розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах, передбачених КЗпП. Таким чином, українське законодавство чітко регулює процедури прийому на роботу та застосування випробувального терміну, забезпечуючи баланс інтересів сторін трудових відносин та захищаючи права працівників.