Процедура банкрутства фізичної особи в Україні є важливим правовим механізмом, що надає громадянам можливість офіційно визнати свою нездатність виконувати фінансові зобов’язання. Це спрямовано на значне полегшення боргового тиску та відновлення фінансової стабільності особистого бюджету у випадках серйозних економічних труднощів. Розуміння кроків, необхідних для ініціювання цього процесу, а також його наслідків, є ключовим для всіх, хто стикається з неплатоспроможністю.

Як розпочати процес банкрутства фізичної особи?

Ліквідація неплатоспроможності боржника починається виключно за його особистою заявою, поданою до господарського суду. Важливою особливістю українського законодавства є те, що кредитори, включаючи банківські установи та представників бізнесу, не мають права ініціювати процедуру банкрутства фізичної особи. Суд відкриває провадження у справі про неплатоспроможність лише за наявності чітких ознак:

• Припинення погашення кредитів або інших планових платежів у розмірі понад 50% місячних зобов’язань протягом двох місяців.
• Відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, та безрезультатність заходів виконавця з його розшуку згідно із Законом України “Про виконавче провадження”.
• Наявність об’єктивних ознак загрози неплатоспроможності. Це може включати обставини, що свідчать про ймовірну нездатність виконати грошові зобов’язання у майбутньому.

Необхідні документи для відкриття справи про неплатоспроможність

Для успішного початку процесу банкрутства громадяни, які мають намір визнати себе неплатоспроможними, повинні зібрати повний пакет документів, що підтверджують їхнє складне фінансове становище. Окрім письмового звернення до господарського суду, необхідно подати:

• Довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заяву підписує не сам боржник.
• Документи, що підтверджують статус фізичної особи – підприємця (за наявності).
• Деталізований список усіх кредиторів та боржників із зазначенням точної суми грошових вимог.
• Опис усього майна боржника, що перебуває у його власності, із зазначенням місця його розташування або зберігання.
• Копії документів, що підтверджують право власності на зазначене майно.
• Перелік майна, обтяженого заставою (іпотекою) або іншим способом, із зазначенням його місцезнаходження, вартості та інформації про відповідних кредиторів.
• Копії документів про всі правочини щодо нерухомого майна, цінних паперів тощо, укладені боржником протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
• Відомості про всі наявні банківські рахунки/електронні гаманці (включаючи депозитні), відкриті в Україні та за кордоном, їх реквізити та залишки коштів на них.
• Копія трудової книжки (за наявності).
• Відомості про поточного чи попередніх роботодавців боржника.
• Декларація про майновий стан боржника.
• Докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією на депозитний рахунок суду за три місяці виконання його повноважень.
• Інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини та інші необхідні документи, що стосуються фінансового стану.

Що таке мораторій на задоволення вимог кредиторів?

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Цей період означає тимчасову зупинку виконання боржником грошових зобов’язань, включаючи сплату податків та зборів. Також припиняється застосування інших заходів, що забезпечують погашення заборгованості, за певними винятками:

• Не стягуються кошти за виконавчими документами, за винятком аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, смертю, та випадків, коли виконавче провадження перебуває на стадії розподілу стягнутих сум.
• Не нараховується неустойка (штраф, пеня) за прострочення виконання зобов’язань.
• Зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника.
• Не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Цей інструмент дає боржнику перепочинок для розробки плану реструктуризації або ліквідації.

План реструктуризації боргів: його значення

План реструктуризації боргів є центральним елементом процедури банкрутства фізичної особи, розробленим для відновлення її платоспроможності. Цей план може включати різноманітні положення:

• Реалізація частини майна боржника (включаючи заставне) з визначенням черговості та термінів, а також прогнозованих надходжень від продажу.
• Зміна умов та порядку виконання зобов’язань, зокрема розміру та строків погашення боргів, дозволяючи оптимізувати фінансове навантаження.
• Відстрочення, розстрочення або повне прощення (списання) боргів чи їх частини, що є критично важливим для перезавантаження фінансової ситуації.
• Виконання зобов’язань боржника третіми особами, наприклад, через договори поруки або гарантії.
• Інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів, такі як перекваліфікація чи працевлаштування.

Важливо пам’ятати, що певні борги не підлягають реструктуризації, зокрема зобов’язання зі сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Таким чином, реструктуризація заборгованості є взаємовигідною процедурою, що дозволяє як боржнику, так і кредитору досягти компромісу в умовах фінансових труднощів, забезпечуючи шлях до фінансового оздоровлення та зниження рівня неплатоспроможності.