У липні 2022 року у Фінляндії пройшов чемпіонат світу з легкої атлетики. Вишнівчанин Олександр Лисенко виборов на ньому бронзу!

Про те як йшла підготовка, з якими відчуттями біг та кому присвятив свою бронзову медаль чемпіон розповів нам. 

“На чемпіонат я акредитувався ще до початку повномасштабної війни. Планував брати участь і вибороти призове місце. Чемпіонат світу з легкої атлетики проходить раз у 2 роки. Він мав відбутися ще у 2020, але через пандемію його перенесли на 2022 рік. Тому так вийшло, що я на 2 роки старший конкурентів. Зараз мені 67. 

На цих змаганнях наша команда складалася з 18-ти чоловік, з яких медалі здобули 11, а саме: 3 золотих, 2 срібні та 6 бронзових (серед яких і моя). Я біг 2000 км з перешкодами: треба було перестрибнути 21 бар’єр та 5 трьохметрових ям з водою. Справа не легка, я вам скажу.  Подолати дистанцію мені допомогло те, що я біг заради нашої перемоги, з великою вірою у неї.

Війна внесла свої корективи у підготовку. Перші півтора місяці вторгнення я не тренувався. Моя сім’я нікуди не виїжджала, ми перебували у Вишневому, молилися за Україну. Поступово я відновив тренування. Спочатку вдома, далі на дитячому спортивному майданчику, потім на стадіоні.  За тиждень до змагань я ще й травмувався.  Якби не війна, моральна криза і збій тренувань, то був би я перший чи другий. Я хотів би встановити рекорд. 

Чесно кажучи, через війну я вже не хотів їхати на змагання, але мене переконали хлопці з УМАС (Українська міжнародна асоціація співпраці). Сказали їхати і доносити світу, яка славетна Україна. Також мій друг Олег, чемпіон Айкідо, який зараз на війні, сказав “тільки спробуй повернутися без медалі. Ти ж біжиш зараз за себе, за мене і за інших хлопців, які воюють”. 

До речі, я – волонтер УМАС і у Фінляндії розповідав учасникам чемпіонату про воєнні дії агресора в Україні. Доносив правду про життя наших людей під час війни та волонтерські рухи. 

Хочу подякувати за підтримку дружині Галині та доньці Анастасії.

За фінансове забезпечення поїздки на чемпіонат світу я дякую УМАС: голові Артему Глінському та всім хлопцям та дівчатам з команди. Дякую капелану, президенту баскетбольного клубу Сліпуха Валентину. Дякую Олені Савенко. Дякую за підтримку міській раді Вишневого, а саме голові Іллі Дікову та заступнику голови Олексію Поліщуку. Дякую Тарасу Добрівському, чемпіону України, за спільні тренування. Фан клубу “Динамо-Київ” я дякую за інформаційну підтримку.  

Дякую всім, хто за мене вболівав: вишнівчанам, киянам, українцям!

Про майбутні спортивні плани можу сказати, що я готуюсь і надалі брати участь у чемпіонатах, виборювати призові місця задля слави України.

Дякую, всім нашим військовим – ми з вами!”