ВКЛОНЯЄМОСЬ ПАМ’ЯТІ, ВІРИМО В ПЕРЕМОГУ
Чорним крилом огорнула рідну землю війна, пройшлася містами й селами, забравши цвіт нації…
З перших днів повномасштабного вторгнення тисячі українців стали на захист рідної країни, ті місяці були особливо кровопролитними. За увесь час війни Студениківська громада втратила двадцять своїх синів, двадцять родин не дочекалися з поля бою рідних і близьких. Пам’ять про них повинна бути належно пошанована. Тому встановлено меморіальні дошки у школах, облаштовано пам’ятні алеї у селах, іменами Героїв названо вулиці.
Нині у громаді особлива подія – відкриття Алеї Героїв. Це місце пам’яті, місце сліз, але водночас гордості, бо маленька держава Україна не скорилася монстру, не здалася на поталу ординцям, вона стала на захист, вона не шкодувала себе, аби вистояти. ЇЇ відвага дивує світ, її стійкість надихає.
Місце для пам’ятних стел обрали на Алеї загиблих у Другій світовій війні. Символічний тризуб – Герб України – то як доповнення до дошки з іменами загиблих у тій війні.
Обабіч Алеї укриті прапорами світлини нинішніх звитяжців – двадцять земляків, які поклали свої життя за Україну. Поруч із ними стоять школярі. За словами ведучої заходу – Наталії Малишко спадають прапори, відкриваючи обличчя Героїв!
У хвилині мовчання застигли жителі громади, родини Героїв, запрошені гості – голови сусідніх громад, керівники сільськогосподарських підприємств, депутати.

До сітілайтів лягають квіти, незгасима пам’ять про Героїв житиме вічно, нагородою їм буде мирне життя України.
Посмертно вручено нагороду – орден “За мужність” ІІІ ступеню Владиславу Вікторовичу Крутову, отримала нагороду мати Героя – Тетяна Василівна.
Сумно над Алеєю звучала пісня «Плине кача», освятили пам’ятне місце священники Православної церкви України. Школярі віршами-молитвами просили у Бога щасливе дитинство, добру долю для України та дякували Героям-землякам.
Зі сльозами на очах слухали присутні щемкі композиції у виконанні очільниці культури громади Зої Тимченко, злетіли у небо жовті та сині кульки з рук школярів, як символ вічного прапора України.
Авторську поезію-пісню «Не плачте, мамо» виконала Ольга Бочкевич, вона ж висадила поруч з пам’ятним знаком кущі троянд. Народний аматорський колектив «Осіннє золото» під керівництвом Леоніда Мартиненка виконав пісню: «Солдати, вкраїнські Герої».
«Вони всі були різні, та у них одна мета – захистити волю, свободу, родини, дякуючи їм, ми Україна! Герої назавжди у нашій пам’яті, у наших думках, вони закликають нас до єдності, їх подвиг надає сили протистояти ворогу. Вони віддали найдорожче – своє життя за славу, честь, Незалежність України. Віднині вони будуть дивитись на цю землю не тільки з небес, але і зі світлин. І ми зробимо кожного з них почесними жителями громади.
Тут священне місце для кожного мешканця громади, місце поклоніння, місце гордості. Вклоняємось Героям, їх родинам, віримо у Перемогу! Слава Україні! Героям слава!», – зазначила голова Студениківської громади Марія Лях.
Від імені родин загиблих виступила вдова Юрія Саврася Тетяна Криворучко: «Наші серця переповнені болем і смутком, ми втратили тих, кого любили, хто був підтримкою і прикладом, але їх жертва не була даремною, вони загинули, щоб ми жили. Вони були людьми дії, а їх відвага надихає нас. Нехай ця Алея стане символом нашої незламності. Вічна пам’ять Героям!»
Ніби розуміючи усю глибину події, над Студениками заплакала природа, не злива, лишень великі краплі, як сльози за загиблими…