1 січня 2024 року стало чорною датою для культурної спадщини України. Російські війська завдали чергового удару по Києву, внаслідок якого постраждали дві знакові будівлі, що є пам’ятками архітектури: будинок Національної спілки письменників України та Будинок Раднаркому УРСР, збудований у 1941 році. Ці споруди не лише мають історичну цінність, але й пов’язані з ключовими етапами розвитку української культури та державності.

Особливо болісною стала втрата для літературної спільноти. Будівля Національної спілки письменників України, що розташована у самому серці столиці, завжди була осередком культурного життя, місцем зустрічей письменників, поетів та громадських діячів. Її пошкодження викликало бурхливу реакцію, зокрема, відома письменниця Оксана Забужко емоційно прокоментувала побачене, зазначивши, що після новорічного обстрілу від «іскорєнітєлєй украйнофільства» садиба Спілки письменників має жахливий вигляд. Її слова підкреслюють не лише фізичну руйнацію, але й духовний удар, якого зазнає українське суспільство.

Будинок Раднаркому УРСР 1941 року також є важливим архітектурним об’єктом. Він символізує певний період в історії України, хоча його призначення з часом змінювалося. Втрата таких будівель – це втрата частини національної ідентичності, свідчень минулого, які формують наше сьогодення.

Цей інцидент вкотре нагадує про жорстокість та безпринципність агресії, спрямованої проти України. Російські обстріли не щадять ані цивільну інфраструктуру, ані культурні пам’ятки. Подібні атаки є не лише воєнними злочинами, але й спробою знищити українську культуру, історію та національну пам’ять. Відновлення пошкоджених пам’яток стане важливим завданням для майбутніх поколінь, адже вони є невід’ємною частиною нашої спадщини. Важливо документувати ці втрати та притягнути винних до відповідальності, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.