Волелюбний народе, священний твій гнів закликає живих до відплати. Ми воскреснемо духом, пройшовши вогні, змиємо вражою кров’ю сліди від війни… Дай сил, Господи, зло подолати! Цей текст описує важливі історичні події, що призвели до Революції Гідності в Україні. Ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, настрашніша ніч, яку довелося пережити нам усім з 18 на 19 лютого 2014р. Кілька тисяч Героїв, які втримали тоді Майдан від остаточної зачистки, зробили справжній подвиг, про який ми ніколи не забудемо. Читаючи спогади очевидців про це пекло, щоразу зустрічається одне і теж питання: Чому беркут тоді так і не дотис захисників Майдану? Що зупинило цих нещадних вбивць? Мабуть це питання лишиться одним з багатьох, на яке ми так і не отримаємо відповіді найближчим часом. В ту ніч з усіх куточків країни, а передусім із Заходу та Центру спішили автобусами, машинами сотні і тисячі людей із однією думкою: “Хлопці, ви тільки протримайтеся там ще трошки, ми вже їдемо!” В цю ніч палали управління міліції, СБУ, прокуратури у Львові і Тернополі, Хмельницькому та Луцьку, Івано-Франківську і Рівному. Уся країна була серцем на вогняному Майдані, де вирішувалась наша доля… Історія Майдану і загибель Героїв Небесної Сотні – події, які призвели до Революції Гідності 21 листопада 2013. Київ. Прем’єр-міністр М. Азаров несподівано оголошує про рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. На знак протесту ввечері близько 2 тисяч осіб вперше збираються біля стели на Майдані Незалежності в Києві. 24 листопада 2013 У Києві відбулася хода “За Європейську Україну!” і велике віче на Європейській площі, найбільше з часів Помаранчевої Революції. Участь у ньому взяли за різними оцінками від 60 до 150 тисяч людей. Масштабні мітинги відбулися також у багатьох українських містах. 26 листопада 2013. Студентський страйк. Початок студентського попереджувального страйку. Ввечері відбулося об’єднання двох майданів – громадсько-студентського і політичного. Протестувальники з Європейської площі без партійної символіки та з великими прапорами України та ЄС перейшли на Майдан Незалежності. 30 листопада 2013. Розгін Євромайдану. Близько 4-ї години ночі бійці спецпідрозділу “Беркут” жорстоко і криваво розігнали протестувальників, здебільшого студентів, які лишилися тієї ночі чергувати на Майдані Незалежності. Внаслідок розгону офіційно постраждали 94 особи. Цим фактично закінчився період Євромайдану і почалася Революція Гідності. 1 грудня 2013. Банкова. На вулиці Києва виходять за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 мільйона протестувальників, на Майдані Незалежності відбувається велике віче. Майданівці займають Будинок профспілок і будівлю КМДА. Ввечері відбулися сутички між протестувальниками та міліцією на вулиці Банковій біля Адміністрації Президента. Беркутівці жорстоко побили беззбройних людей. Було травмовано 112 активістів і 45 журналістів. 8 грудня 2013. “Марш мільйонів”. У Києві пройшов “Марш мільйонів”. На Майдані Незалежності відбулось Народне Віче, в якому взяли участь понад мільйон осіб. Було прийнято рішення блокувати Адміністрацію Президента, будівлю Уряду та інші установи. У Києві активісти зносять пам’ятник Леніну. 11 грудня 2013. Перший штурм. Майдан відбив першу спробу штурму, яку вночі здійснили бійці спецпідрозділу “Беркут” та внутрішніх військ. Того ж дня, близько 9-ї ранку силовики спробували захопити контрольовану майданівціями КМДА, проте не змогли цього зробити. 25 грудня 2013. Жорстоке побиття Тетяни Чорновол. На трасі Київ-Бориспіль, у селі Гора під Києвом, жорстоко побили журналістку і активістку Тетяну Чорновол – авторку резонансних репортажів і про маєтки, і про статки високопосадовців, у т. ч. “Межигір’я” В. Януковича. 29 грудня 2013. “Марш на Межигір’я”. Відбувся мирний автопробіг під назвою “Марш на Межигір’я”, організований активістами, зокрема представниками “Автомайдану”, до резиденції президента В. Януковича в Межигір’ї. 16 січня 2014. “Диктаторські закони”. Ухвалено з грубим порушенням регламенту і законодавчої процедури так звані “диктаторські закони”, що обмежували конституційні права і свободи громадян. Передусім вони стосувалися свободи мирних зібрань і обмеження свободи слова в ЗМІ та Інтернеті, а також надавали органам державної влади більшу свободу дій щодо покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство. Більшість законів, ухвалених 16 січня, набрали чинності наступного дня після публікації в офіційних виданнях – 22 січня 2014 року. Майдан відповів мобілізацією та радикалізацією протесту. 19 січня 2014. “Вогнехреща!” 19 січня 2014 року стало переломним днем, коли мирний протест проти чинної влади перейшов у відкрите збройне протистояння на вулиці М. Грушевського. Зранку в Києві на Народному Вічі зібрались десятки тисяч майданівців, щоб висловити своє обурення щодо ухвалених “диктаторських законів 16 січня”. Розчаровані його безрезультатністю та незадоволені млявою і нерішучою реакцією політичного проводу Майдану, рішуче налаштовані майданівці рушили висловити свій протест до Верховної Ради. На початку вулиці М. Грушевського, безпосередньо біля входу на стадіон “Динамо” імені Валерія Лобановського, дорогу їм перекрили підрозділи ВВ та “Беркуту”. Рішуче налаштовані протестувальники пішли на штурм позицій силовиків. Розпочалося жорстоке протистояння з міліцією. Пізніше бої на Грушевського почали називати “Криваве водохреще” або “Вогнехреща”. Майдан переростає у революцію. 22 січня 2014. Перші полеглі Герої. Смерть перших протестувальників. У лісі поблизу села Гнідин знайдене тіло викраденого напередодні з офтальмологічної лікарні майданівця Юрія Вербицького зі слідами жорстоких катувань. Зранку на Грушевського внаслідок вогнепального поранення картеччю загинув Сергій Нігоян. Спецкулями для примусової зупинки транспортних засобів смертельно поранені Михайло Жизневський та Роман Сеник (помер 25 січня у лікарні). Також на Грушевського бійці “Беркуту” і ВВ били і знущалися (на морозі роздягнувши до шкарпеток) з полоненого майданівця-козака Михайла Гаврилюка. З голим полоненим влаштували фотосесію. Викладене у мережу відео цих катувань викликало величезний суспільний резонанс…. Сьогодні помолімося за всіх тих, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України.