🇺🇦

Володимир Бірчак: видатний громадський та політичний діяч, родом із села Любинці.

📍 144 роки тому, 12 березня 1881 року в селі Любинці, Стрийського повіту (сучасна Грабовецько-Дулібівська громада), в родині греко-католицького священника Івана Бірчака народився Володимир Іванович Бірчак.

Здобув освіту в гімназії, а потім вивчав філософію та літературу у Львівському університеті. Був активним членом літературного гуртка «Молода муза». Після цього працював у Дрогобицькій (викладав грецьку та українську мови до 1 листопада 1918 року) та Самбірській гімназіях. Володимир Бірчак був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, публікувався в «Записках НТШ».

Під час Першої світової війни служив у лавах Українських Січових Стрільців, отримав звання старшини. У 1918 році був обраний делегатом Української Національної Ради ЗУНР від Української соціал-демократичної партії (УСДП). Після поразки українських визвольних змагань уникнув переслідувань більшовиків, виїхавши до Одеси разом із німецькими військовополоненими.

• Закарпатський період (1920—1945) •

У 1920 році переїхав до Ужгорода, де почав викладати українську літературу в гімназії. Брав активну участь у громадському та культурному житті українців Закарпаття, зокрема був одним із засновників закарпатського Пласту. Входив до редакційної колегії газети «Пластун». Автор кількох підручників та хрестоматій для українських шкіл.

Після надання Підкарпатській Русі автономії у складі Чехословаччини, Бірчак мав власне бачення можливості відновлення незалежної України саме із Закарпаття. Це відображено в його розмові з Уласом Самчуком наприкінці вересня 1938 року в Ужгороді. На відміну від Самчука, який поділяв погляди націоналістів про Карпатську Україну як початок відбудови, позапартійний Бірчак виходив з об’єктивних умов: Карпатська Україна може бути лише завершенням, а не початком процесу державотворення.

Після окупації Закарпаття Угорщиною 15 березня 1939 року, повноважні карпатоукраїнські представники залишили край через півтора місяця після початку агресії. До 30 квітня 1939 року в Хусті офіційно діяла Українська евакуаційна комісія під керівництвом Володимира Бірчака. Після цього він емігрував до Праги.

• Арешт і версії загибелі •

У 1945 році повернувся до Ужгорода, де його було заарештовано. Подальша доля Бірчака залишалася невідомою.

• За різними версіями •

За однією з версій, закатований 1945 року в тюрмі Ужгорода, про що згадував Степан Пап-Пугач у «Пластовому альманасі», посилаючись на те, що Володимир Бірчак зник після арешту. Згідно з дослідженнями О. Мишанича, Миколи Мушинки, Василя Габора, Л. Баботи, В. Іваня, 11 січня 1946 року Володимир Бірчак був засуджений Закарпатським обласним судом за український буржуазний націоналізм як німецький і чехословацький шпигун до 20 років ув’язнення. Відбував покарання в таборах Сиблагу й Озерлагу. 21 вересня 1952 року помер в таборі поблизу міста Тайшет (РРФСР).

Реабілітований у 1990 році за відсутністю складу злочину.

©️ Джерело: Вікіпедія