Війна, Старосамбірська Отг, Суспільство
Родина Лоїшів: Батько і Син Захищають Україну на Фронті
Володимир та Дмитро Лоїші, батько та син, є справжніми захисниками України. Обидва вони добровольці, які долучилися до легендарного батальйону «Карпатська Січ». Цей підрозділ має глибоке коріння, що сягає початку російської агресії у 2014 році. Практично від самого старту повномасштабного вторгнення Володимир Лоїш з Торчинович взяв до рук зброю, щоб дати рішучу відсіч російським загарбникам. Ця незламна родина Лоїшів є прикладом мужності та патріотизму для всієї країни.
Ще у 2016 році, під час ротації, Володимир підкреслював важливість внутрішньої відповідальності влади перед країною та необхідність відкритості до людей. Він наголошував на формуванні нової політичної еліти. Ця позиція не була для нього порожніми словами. З 2019 року він сам став частиною місцевої влади, працюючи у Старосамбірській міській раді та очолюючи земельний відділ.
Повномасштабна війна в Україні для нього не була несподіванкою, адже він завжди попереджав про підступність та ненаситні апетити Росії. Тому з початком великої війни він без вагань став на захист держави, змінивши офісний комфорт на окопи та комп’ютер на джавелін. Його відповідальність, глибокий патріотизм, відданість українській ідеї та безмежна любов до рідної землі – це лише частина якостей, що характеризують цю видатну особистість. Його вчинки завжди відповідали його словам, що викликає справжнє захоплення.
Перегортаючи старі видання, можна знайти цитату Володимира з 2016 року: «Треба жертовно працювати над формуванням нової генерації людей». Він не лише проголошував ці ідеї, але й втілював їх у життя, виховуючи своїх дітей разом з дружиною Олександрою у дусі патріотизму та відданості. Нещодавно, під час Різдвяних свят, стало відомо, що Дмитро Лоїш, син Володимира, також вирушає на фронт.
Син не просто привіз антидронну рушницю до батальйону, де служить його батько. Дмитро Лоїш прийняв усвідомлене та зважене рішення стати повноцінним українським воїном «Карпатської Січі». Він пояснює свій вибір так: «Чому цей батальйон? Бо тут мотивовані люди. Я розумію, що найближчим часом війна не закінчиться. З патріотичних міркувань до ТЦК уже не приходять. А воювати треба. Ця боротьба повинна закінчитися нашою перемогою. Я хочу бути дотичним до цієї великої української справи». Ці слова Дмитра пролунали перед його відправленням на Донеччину.
Дмитрові лише 25 років. Він здобув вищу освіту і міг би реалізувати себе у професійній сфері. Однак тепер він вважає своїм найважливішим завданням боронити Україну. Він пройшов ретельний відбір: фізичну підготовку, медичну комісію, психологічне опитування, а також двомісячний військовий вишкіл за кордоном. Тепер він на фронті, пліч-о-пліч з батьком, як справжній захисник України.
Володимир Лоїш висловлює глибоку подяку голові Старосамбірської міської ради, її апарату, депутатському корпусу, виконкому та всім жителям територіальної громади за їхню незмінну допомогу ЗСУ. Варто зазначити, що у 2023 році Старосамбірська міська рада виділила майже 700 тисяч гривень з міського бюджету на потреби Збройних Сил України. За ці кошти було придбано 8 планшетів, дрон Mavic 3T та антидронну рушницю. Усе це обладнання вже ефективно служить для наближення української перемоги. Ця допомога ЗСУ є життєво важливою.
Міркування Володимира про те, що ніхто не повинен залишатися осторонь від теперішніх подій, є дуже слушними. «Я на війні ще у 2015 був. Якби не прості люди, ще тоді би конфлікт закінчився не на нашу користь. Важливою і тепер є підтримка тилу. На жаль, є люди, які робляться «експертами» війни, або ж і саботують певні справи. Злочинцем є той, хто нічого не робить у цей важливий час. Способів наблизити перемогу є багато», – наголошує він. Слова Володимира є нагадуванням для кожного.
Ми висловлюємо щиру вдячність всій родині Лоїшів за їхній неперевершений патріотизм та за те, що вони ціною власного життя стоять на захисті нашого спокою та майбутнього. Нехай їхня самовідданість надихає кожного з нас, а ми в свою чергу будемо берегти їх у своїх молитвах, адже такі захисники України – це наша гордість.

