Війна, Печенізька ОТГ, Суспільство
Людмила: Медикиня, що рятує життя на війні
👉 Війна змінила її погляд: вона вірила, що це суто чоловіча справа, але тепер сама витягує поранених з-під обстрілів. Ось історія медикині Людмили, яка стала справжньою опорою для українських захисників.
💬 «Мій девіз: «Я просто роблю свою роботу. Якщо мої знання та вміння потрібні тут і зараз — добре».
💬 Народилася я в селищі Печеніги на Харківщині. З дитинства мене описували як дуже позитивну людину, яка завжди усміхається і має гарний настрій. Однак іноді близькі та друзі дорікали мені за надмірну несерйозність і погане розуміння людей, адже я схильна вважати всіх хорошими. Після закінчення медичного коледжу в Куп’янську за спеціальністю «медична сестра», я опинилася в епіцентрі подій.
💬 Війну я зустріла разом із родиною в Печенігах. Перші дні були сповнені шоку та невіри, ми довго не могли усвідомити, що звичне життя закінчилося.
💬 Раніше я була переконана, що війна — це виключно чоловіча справа. Однак тепер мої переконання змінилися. Я вважаю, що деякі жінки виконують свої завдання краще за чоловіків. Коли знайомі запропонували мені посаду за спеціальністю, я погодилася, хоча раніше не служила.
💬 Медики на війні ніколи не знають, в яких умовах їм доведеться рятувати життя. Сьогодні це може бути затишний кабінет, завтра — вологий підвал, а ще через годину — узбіччя дороги чи лісосмуга. Головне — усвідомлювати мету своєї присутності тут. Для нас, медиків, це звичні робочі моменти: надання допомоги на різних етапах, залежно від поставленого завдання.
💬 На мою думку, ключове — це підтримка побратимів. У 2024 році, коли наша бригада обороняла Харківщину, мені з напарником було призначено точку евакуації поранених. Ми заїхали в темряві до лісосмуги, почали маскувати нашу «швидку». Раптом ми почули «вихід» (я тоді не одразу зрозуміла, що це було, бо погано розбираюся в таких речах). Але мій напарник миттєво зорієнтувався, що це — і що воно летить у наш бік. Невдовзі пролунав вибух приблизно за 50 метрів від нас. Чесно кажучи, я була в такому шоці, що навіть не почула крику напарника: «Лягай!». А потім він сказав: «Якщо зараз ще раз прилетить — то це точно по нас працюють». На щастя, там були викопані окопи. Як тільки він це сказав — пролунав ще один вибух. Він швидко вкинув мене в окоп і прикрив собою. Цього разу прилетіло ближче — його трохи контузило. Ми зрозуміли, що треба негайно відступати. Повідомили про обстріл і почали переміщення. Тоді я по-справжньому усвідомила: мій побратим завжди готовий мене прикрити і допомогти.
💬 Такі події кардинально змінюють нас, медиків, які в мирному житті звикли до більш комфортних умов роботи. Вони вчать нас мислити інакше, приймати рішення швидко і з холодною головою. Тому в такі моменти надзвичайно важливо мати поруч людей, на яких можна покластися. Мені дуже пощастило — я маю найкращу команду. Медична рота — це єдиний організм, велика родина. Ми всі різні, маємо різні завдання, але працюємо як одне ціле.
💬 Ще був випадок на Донеччині. Наша команда (лікар, я та водій-санітар) везла тяжкопораненого на ПХГ. Водій, звісно, мчав на повній швидкості. Раптом ми почали зупинятися. Спочатку ми з лікарем не розуміли причини. Потім усвідомили: на дорозі стояли хлопці на пікапі, в їхній машині були поранені. Вони побачили нашу «швидку» і почали нас зупиняти. Ми забрали їх — поранення були вкрай важкі, багато втраченої крові. Негайно вирушили до пункту госпіталізації, надаючи першу допомогу по дорозі. Хлопці були з морської піхоти. Один із них усю дорогу повторював, ніби мантру: «Я сьогодні не помру, бо мені так бабуся сказала». Коли ми прибули до лікарні, почали швидко переносити їх з машини до рук медиків шпиталю. Лише згодом я усвідомила, що ми витягали їх на руках. І досі не можу повірити, як мені вдалося підняти того хлопця.
💬 Потужна команда однодумців медичної роти 113-ї окремої бригади територіальної оборони підтримує один одного, як справжня родина. Адже кожен чітко усвідомлює, чому він тут саме зараз. І я — невід’ємна частина цього згуртованого колективу, чим безмежно пишаюся.
💪 Разом — до Перемоги!
🤝 Служи зі своїми!
☎️ Рекрутинговий центр 113-ї окремої бригади територіальної оборони: +380971237856

