Вона нам як дитятко. Прив’язалися до неї як до рідної. Так наче вона завжди у нас жила” — ці слова з ніжністю промовила Любов Скокун, мешканка села Ясопіль Вільшанської громади, описуючи унікальний зв’язок зі своїм незвичайним підопічним. На обійсті родини Скокун, серед звичних домашніх тварин, знайшло прихисток маленьке дитинча дикої козулі. Ця зворушлива історія вже стала справжньою місцевою легендою, що розчулює серця багатьох у громаді та за її межами. Вона демонструє глибину людського милосердя до тварин.Як же сталося, що дитинча козулі опинилося під опікою людини? За словами пані Любові, малюка знайшли випадково, поблизу лісу, знесиленого та переляканого, без матері. Було очевидно, що без негайної допомоги воно не виживе. Родина Скокун, відома своєю любов’ю до тварин та готовністю допомагати, не змогла пройти повз. Вони вирішили ризикнути і спробувати врятувати крихітну тварину, яку лагідно назвали Лисюнею. Цей вчинок є прикладом справжньої доброти та співчуття до дитинчати козулі.Перші дні були найскладнішими, адже дитинча козулі потребувало постійної уваги та спеціального догляду, притаманного диким тваринам. Годування з пляшечки кожні кілька годин, нічні чергування, обережні дотики та створення максимально комфортних умов – все це стало частиною повсякденного життя родини. Поступово Лисюня почала звикати до людей, відповідаючи на їхню турботу зростаючою довірою. Вона швидко адаптувалася і стала повноправним членом сім’ї, граючись з дітьми, вільно пересуваючись подвір’ям та навіть заходячи до будинку. Її присутність принесла в оселю особливу атмосферу тепла, радості та унікальності, підкреслюючи непересічний зв’язок між людьми та цією дикою твариною.Спілкування з дикою твариною – це завжди виклик, що вимагає терпіння та розуміння її інстинктів. Але Любов Скокун та її родина виявили дивовижну терплячість та розуміння. Вони вивчали звички козулі, намагалися забезпечити їй максимально природні умови, наскільки це можливо в домашньому середовищі, без шкоди для її подальшого життя в дикій природі. Лисюня тепер реагує на своє ім’я, відгукується на голос Любові, а її погляд, сповнений вдячності, розтоплює будь-який лід. Ця історія демонструє, як глибоко може бути зв’язок між людиною та природою, якщо є щирість та доброта.Звісно, виникає питання: чи планує родина відпустити Лисюню назад у ліс? Це дитинча козулі, яке виросте у дорослу тварину, що за своєю природою повинна жити в дикій природі. Любов Скокун зізнається, що це буде дуже важке, але відповідальне рішення. Їхня прив’язаність до Лисюні величезна, але вони розуміють, що свобода є найвищою цінністю для будь-якої тварини. Наразі вони консультуються з ветеринарами та фахівцями з дикої природи, щоб знайти найкраще рішення, яке б забезпечило Лисюні щасливе та повноцінне життя. Можливо, їй доведеться пройти реабілітацію, перш ніж вона зможе успішно повернутися до свого природного середовища. Ця історія є нагадуванням про нашу відповідальність перед живим світом і про те, наскільки важливим є кожен вчинок милосердя.