Кропивницький вшановує пам’ять своїх Героїв: Олександра Глущенка та Сергія Рибачука, які віддали найвищу данину – своє життя за свободу та незалежність України.

07 жовтня у Кропивницькому на Алеї Слави Далекосхідного кладовища відбулася церемонія прощання із загиблими Героями. Місто проводжало в останню путь двох молодих воїнів, які були ровесниками і поклали життя на вівтар Перемоги.

Олександр Глущенко народився 12 червня 1996 року в Кропивницькому. Він навчався в ліцеї «Сокіл», а потім здобував фах газоелектрозварювальника у Кіровоградському будівельному фаховому коледжі. З юних років Олександр вирізнявся активністю, любов’ю до спорту, наполегливістю та силою характеру. Футбол був його пристрастю, виховуючи мужність та командний дух. Водночас, він мав чутливе, поетичне серце, писав вірші, сповнені любові до життя, людей та рідної землі. Його поезія була проявом віри в Україну.

Після строкової служби у Національній гвардії, де він проявив дисциплінованість і мужність, Олександр Глущенко підписав контракт. Він брав участь у бойових діях в зоні АТО, отримавши статус ветерана війни. Наприкінці 2022 року, усвідомлюючи небезпеку, але керуючись глибоким почуттям обов’язку, він знову став на захист держави. Пройшовши навчання, був зарахований на посаду стрільця-помічника гранатометника штурмового спеціалізованого батальйону «ШКВАЛ».

На передовій Олександр залишався сильним тілом і духом, підтримуючи побратимів. Свій останній бій, зупиняючи російських агресорів, відважний воїн провів 30 травня 2025 року в районі населеного пункту Новомихайлівка Краматорського району Донецької області. Йому назавжди залишиться 28 років. Олександр Глущенко був прикладом мужності, відданості та справедливості. У пам’яті рідних він залишиться люблячим сином і братом. Без нього залишилися мати, сестра, кохана дівчина з дитиною.

Сергій Рибачук народився 9 січня 1996 року у Донецьку. Війна, що прийшла на Донбас у 2014 році, змусила його покинути рідну домівку. У 2015 році він переїхав до Вінниці, де продовжив навчання на економічному факультеті Донецького національного університету. Навіть далеко від дому, він ніс у серці любов до Донеччини і віру в майбутнє. Після навчання працював у сфері будівництва, мав власний бізнес.

У 2019 році Сергій створив нове життя у Кропивницькому. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він не залишився осторонь. Від перших днів війни Сергій активно долучився до волонтерського руху, допомагаючи Збройним Силам. Згодом, зрозумівши, що його місце – у строю, добровільно вступив до Сил територіальної оборони. Пройшов навчання за кордоном, де проявив високу мотивацію і технічну кмітливість. Був зарахований на посаду номера обслуги мінометного взводу.

Побратими згадують Сергія як сміливого, рішучого воїна, який володів справжнім інженерним мисленням і постійно шукав способи удосконалити технічні засоби. 27 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині солдат Сергій Рибачук отримав важке поранення. 02 жовтня серце воїна зупинилося. Йому завжди буде 29 років.

Сергій Рибачук був людиною великого патріотизму, веселої вдачі та відчайдушної сміливості. Він завжди першим приймав виклик, дбав про побратимів більше, ніж про себе. Його найбільшою мрією залишалася одна — знову побачити рідний Донецьк під українським прапором. Чесний, розумний, сміливий, відданий, з великим добрим серцем — таким він назавжди залишиться у пам’яті своєї дружини, друзів та побратимів.

Прощання із загиблими Героями стало символом пам’яті та незламного зв’язку поколінь. Їхня мужність залишиться в серцях живих. Вічна і світла пам’ять Героям!