💔Вони вдень і вночі боролися за життя українців. Проте, на жаль, загинули самі. І таких героїв – сотні💔10 липня 2025 року в Україні вперше відзначають День вшанування загиблого медика. Цю важливу дату започатковано цьогоріч з глибокою метою – вшанувати пам’ять усіх медичних працівників, які поклали своє життя, виконуючи професійний обов’язок під час повномасштабної війни. Це день, коли вся країна схиляє голову перед неоціненним подвигом тих, хто в білих халатах стояв на передовій, рятуючи життя наших захисників та мирних громадян, часто ціною власного. Пам’ять про цих загиблих медиків є святою для українського народу.💔Серед тисяч імен медиків-героїв, чиї життя обірвала жорстока війна, є і мешканець нашої громади, уродженець села Микулин – БАЛЮК МИХАЙЛО БОРИСОВИЧ. Його історія – це приклад справжньої мужності та самовідданості. Михайло Балюк служив санітаром 7-ї окремої автомобільної санітарної роти Збройних Сил України, мав звання солдата. Він був одним із тих відважних медичних працівників, які незважаючи на смертельну небезпеку, виконували свою місію з порятунку.9 лютого 2015 року екіпаж санітарної машини 7-ї окремої автомобільної санітарної роти, до складу якого входив Михайло Балюк, виїхав з позиції “Хрест” біля міста Дебальцеве Донецької області. Їхнім завданням була евакуація поранених до міста Артемівськ (нині – Бахмут) Донецької області. Цей шлях був сповнений ризику, адже ворог нещадно обстрілював дороги. По дорозі до міста, поблизу села Логвинове Артемівського району, санітарна машина потрапила у підступну засідку та наїхала на міну. Внаслідок жахливого вибуху загинуло четверо військовослужбовців, серед яких був і наш герой Михайло Балюк. Ця трагедія стала ще одним нагадуванням про ціну, яку Україна платить за свободу, та про героїзм тих, хто віддає своє життя заради інших.За свій безсмертний подвиг Михайло Балюк був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно, а також удостоєний високої відзнаки – ордена “Народний Герой України” також посмертно. Ці нагороди – свідчення визнання його жертовності та відданості Батьківщині. Його ім’я навічно вписане в історію як одного з численних загиблих медиків, які до останнього подиху виконували свій обов’язок.Ми висловлюємо щиру подяку кожному, хто стоїть на варті людського життя – усім медичним працівникам, які щодня ризикують собою заради інших. Дякуємо за їхню неперевершену відвагу, витримку та безмежну відданість справі. Ми глибоко шануємо пам’ять тих, хто загинув, і вдячні тим, хто продовжує працювати, незважаючи на втрати й біль, що принесла війна. Ваш подвиг – безцінний, і його ніколи не буде забуто.Україна пам’ятає своїх героїв – тих, хто в цивільному житті носив білі халати, а на фронті став янголом-охоронцем для тисяч воїнів. День вшанування загиблого медика – це не просто дата в календарі, це день глибокої скорботи, подяки та вшанування кожного медичного працівника, хто поліг у боротьбі за Україну. Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. І ми ніколи не забудемо імен героїв у білих халатах.