Вічна пам’ять герою: Свояволя Роман Анатолійович – син України, який віддав життя за її волю.

З глибоким сумом повідомляємо про загибель Свояволі Романа Анатолійовича, воїна, який мужньо боронив нашу землю. Роман Анатолійович народився 24 березня 1987 року в мальовничому селищі Печеніги, що на Чугуївщині, Харківської області. Його дитинство та юність пройшли в оточенні природи, яка, ймовірно, й прищепила йому любов до риболовлі – захоплення, що супроводжувало його все життя.

Навчався Роман у Базаліївській загальноосвітній школі, а потім здобув фах тракториста-машиніста в Чугуївському професійному аграрному ліцеї, отримавши також водійські права. Трудовий шлях розпочав у рідному селищі Печеніги, працюючи пилорамщиком на підприємстві «Рембудпобут». Згодом переїхав до міста Чугуїв, де працював водієм на «Чугуївському заводі мінеральних вод СЕБЕК», забезпечуючи життєво необхідними ресурсами громаду.

З початком повномасштабного вторгнення російських загарбників, Роман Анатолійович не стояв осторонь. Навіть на своєму робочому місці він робив усе можливе, щоб допомогти постраждалим населеним пунктам, забезпечуючи їх водою. Його справжня відданість Україні проявилася 1 лютого 2023 року, коли він, як доброволець, приєднався до Сил оборони.

З позивним «Мисливець», солдат Свояволя Роман Анатолійович служив кулеметником у 1-му відділенні 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення 4-го батальйону оперативного призначення 3 бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана «Спартан», військової частини А 3017. Він з честю виконував свій військовий обов’язок, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.

На жаль, 16 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу селища Удачне, Покровського району, Донецької області, Роман Анатолійович загинув, віддавши найцінніше – своє життя – за мирне майбутнє України. Його поховали на малій батьківщині, у селищі Печеніги, поруч із могилами батьків. Провести в останню путь героя прийшли його родина, друзі та численні земляки, які зібралися, щоб вшанувати пам’ять воїна. У Романа залишились найдорожчі – дружина та син, якій тепер житимуть зі світлою пам’яттю про свого Героя.