Вони мали жити, мріяти, рости, любити… Але їхні життя обірвалися так трагічно рано внаслідок чергової варварської атаки росії. Наші маленькі українці… Кожне ім’я – це цілий всесвіт, кожна історія – це біль, який не вгамувати, кожна дитина – це символ безмежної любові та надії, яку вкрали російські ракети й дрони. За час повномасштабної війни росії проти України, за офіційними даними, 630 дітей загинули, а понад 1960 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Але це не просто цифри статистики, це – трагедія нашої нації, злочин, якому немає виправдань. Сьогодні – ще одна чорна сторінка в історії нашої громади. Вночі, коли місто спало, російська ракета влучила у будинок багатодітної родини Мартинюків. Звуки вибуху розірвали тишу – і разом із нею три маленьких життя обірвалися. Загинуло троє дітей: Роман -17 років, Тамара – 12 років, Станіслав – 8 років. Троє світлих облич, які вже ніколи не усміхнуться… Вони просто жили. Російська ракета, випущена з ненависті, вбила у них усе — і дитинство, і мрії, і майбутнє. А разом з ними — частину кожного з нас. Маленькі янголи… Ми мали б бачити, як ви йдете до школи, як вперше закохуєтесь, як падаєте й встаєте, смієтесь, мрієте, ростете… Але не так мало бути. Не так… Ми збережемо вашу пам’ять — у серцях, у словах, у справедливості, за яку боремось. Спочивайте з миром, наші ясні зірочки. Мир, якого не встигли пізнати на землі, хай буде з вами на небі. Вічна пам’ять… Вічна любов… Вічна журба…