Ворог продовжує забирати життя лозівчан.

Трагічна звістка знову сколихнула Лозову: 10 квітня 2025 року, після важкого поранення, отриманого внаслідок танкового обстрілу біля н. п. Журавлівка, пішов з життя гранатометник 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А7290, солдат Середній Вадим Олексійович. Ця втрата – невимовний біль для родини, друзів та всіх, хто знав Вадима.

Вадим народився 12 січня 1988 року в місті Лозова. З дитинства він виростав розумним та допитливим хлопчиком. У 1994 році пішов до 1 класу Лозівської ЗОШ №10. Згодом сім’я переїхала до села Світловщина, і з четвертого класу Вадим продовжив навчання у Катеринівській ЗОШ, яку успішно закінчив у 2005 році.

Однокласники згадують Вадима як надзвичайно ввічливого, щирого та доброзичливого товариша. Він завжди був готовий прийти на допомогу друзям. Його захопленням було читання, особливо історичних романів, що знайшло відображення у великій домашній бібліотеці. Також він цікавився комп’ютерною технікою, що свідчить про його різносторонні інтереси.

Після здобуття освіти в Харківському машинобудівному коледжі у 2008 році, Вадим працював токарем на Харківському електромеханічному заводі. Він був працьовитим та відповідальним працівником, завжди виконуючи роботу на відмінно.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Вадим, не вагаючись, взяв на себе обов’язок захищати Батьківщину та своїх близьких. 25 лютого 2022 року він приєднався добровольцем до лав Лозівської територіальної оборони, демонструючи мужність та патріотизм.

За час служби Вадим брав участь у найзапекліших боях на різних напрямках, проявляючи стійкість та відвагу. Його подвиги були відзначені державними нагородами: медаллю «За відвагу», медаллю «За участь в боях «Бахмутський рубіж», а також Відзнакою Міністра оборони України «За поранення».

Вадим мріяв про мирне життя у вільній та незалежній Україні, де він міг би бути поруч із рідними та коханими людьми. Він був щасливим у стосунках із своєю дружиною Оленою та її доньками, а також люблячим сином для своєї матері Ольги. На жаль, його плани на майбутнє, наповнені надіями та мріями, не судилося здійснити через трагічну загибель.

Вадим назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав. Його героїзм та самовідданість стануть прикладом для майбутніх поколінь.

Вічна пам’ять і слава Герою!