До самих кісток пробирає нестерпний біль від утрати найкращих синів України, сильних духом і тілом воїнів, вірних військовій присязі до останнього подиху. Тих, що у найважчі хвилини боротьби були там, де реве повітря, стогне земля та виблискує небо, бо були справжніми патріотами…Таким був наш Микола Ярославович, наша гордість, наш біль і смуток, наша Перемога!  

Серце розривається від болю, адже чоловік мав ще безліч планів на щасливе життя у вільній, незалежній державі. Та доля розпорядилася інакше. Його немає серед нас. Він вже на небесах, молитиметься за мир, який виборював, спостерігатиме за тими, кого любив, нестиме небесну охорону.

Лише два місяці тому згорьована родина попрощалася із батьком нашого Героя Ярославом. Тоді й Микола був у короткій відпустці, тоді востаннє бачив рідну матір, пригортав до себе кохану дружину, обіймав діточок. 

А сьогодні він повернувся з полю бою знову, але вже назавжди…На його рідній Болехівщині він зібрав сім’ю, родину, друзів, сусідів, побратимів, односельчан, однокласників, земляків,…Усі прийшли вклонитися і віддати належну шану захиснику на дорогу, якою він востаннє повертався додому.

Хвилини очікування тіла загиблого бійця здавалися вічністю… Але пронизливі звуки сирени та «Мамо, не плач» з далеку сповістили, що Микола вже дома, на рідній землі… 

За маршрутом слідування траурного кортежу жителі Болехова та Гузіївського старостинського округу навколішки зустріли тіло воїна, який віддав своє життя за Україну. До траурного кортежу долучилися десятки автомобілів жителів громади з прапорами України. 

У рідному Гузієві Героя молитовно зустріли десятки односельців, настоятель отець Роман Зозуля та прихожани храму УГКЦ Положення Чесної Ризи, священники УГКЦ та ПЦУ. 

Від початку села вздовж дороги  односельчани створили живий ланцюг, встеливши дорогу до рідної домівки воїна живими квітами, лампадками… 

Залилася слізьми рідна оселя Героя, заплакало рясним холодним дощем небо – він повернувся назавжди, аби тут спочити вічним сном. 

Священники обох конфесій спільно відслужили панахиду за загиблим. Декан Болехівського деканату УГКЦ, митрофорний протоієрей отець Василь Дзяйло під час проповіді закликав присутніх, незважаючи на всі болі і страждання, щиро молитися за Миколу Ярославовича, і вже найближчим часом Господь оселить душу його у країні живих, у місці світлому, де всі святі і праведні спочивають.

– Ми з вами кажемо,  що Герої не вмирають! Але бачимо, що вмирають щоденно. Перед Днем незалежності ми бачимо ціну нашої незалежності. Наш Герой Микола віддав стукіт свого серця за те, щоб ми жили. А ми маємо повернути йому добром за добро, за відважність і героїзм, – сказав отець та закликав усіх прийти вклонитися Герою, віддати шану та провести останньою земною дорогою.  

У цю лиху скорботну годину висловлюємо найщиріші співчуття матері, дружині, дітям, сестрі, близьким та друзям полеглого воїна. Нехай Господь дасть вам сили пережити горе, яке ніколи не мине, не забудеться, не зміліє.

Схиляємо голови у жалобі за Героєм. Не забудемо…Не пробачимо…

Поховають українського захисника завтра,  22 серпня, на місцевому кладовищі. Чин похорону розпочнеться о 15.00 год. біля рідної домівки Героя.