**Воїнам ЗСУ**

Поспілкувався хлопці трішки з вами

І так приємно стало на душі,

Пройшовся по окопах, бліндажами

Відразу з серця линули вірші.

Я тут відчув, що їм нас нездолати,

Що в нас єдині армія й народ,

Що в нас звхистники, а в них солдати,

Що чинять грабежі, насильства – зброд.

За вашою спиною Україна

За ващою спиною донька й син,

Старенька мама, тато та дружина,

Оселя рідна, стежечка і тин.

Ви ЗСУ, ви армія народна,

На вас чекають всюди і завжди.

У вас мораль висока й благородна,

Відмінна від московської орди.

За ними всюди смерті і руїна,

За ними всюди смуток і біда,

За вами із руїн встає країна

Міцна, красива, сильна й молода.

За вами правда, світ і Божа сила,

За ними кривда й слуги сатани.

Їм перемога двері зачинила,

Щоб ЗСУ відкрити в день весни.

Микола Курилюк. Волинь.

**Не скигліть що світла немає**

Якщо ти у теплій квартирі

Психуєш що світла нема,

Подумай за тих хто в мундирі,

Для кого в окопах зима.

Хто спить серед поля, в багнюці

Під музику куль та гармат,

Постійно з сімєю в розлуці,

В прицілі російських солдат.

А в тебе бач світла немає,

Не можна зайти у фейсбук,

Півдня спілкування тікає

І ти як каліка без рук.

А хлопці під обстрілом в полі

Не скиглять що люта зима.

Війна зруйнувала їм долі,

А в вас лише світла нема.

У тисяч життя обірвалось,

У тисяч ворожий полон,

А в вас вже трагедія сталась

Без світла півдня регіон.

Хтось втратив кінцівки, хтось очі,

Хтось в муках конає щодня

Ми в теплій квартирі щоночі,

В нас горе – без світла півдня.

Вклонімося в ноги солдату,

Що служить тепер в ЗСУ

Він мир принесе в нашу хату,

І світло і волю живу.

Не скигліть, що світла не має,

Єднаймося в спільний кулак

Нас ворог тоді не здолає

Й полізе додому мов рак.

Микола Курилюк. Волинь.