💔🖤 Воїни йдуть у вічність не лише на фронті. Іноді вони зустрічаються з іншим ворогом…

🕯💔 Микола Кравченко. 22 квітня 2024 року життя Миколи Олександровича трагічно обірвала підступна хвороба. Він захищав нас, а втратив власне здоров’я та своє життя.

З початком повномасштабного вторгнення Микола Олександрович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Воював у 32-й Окремій артилерійській бригаді на посаді водія-механіка.

Про життя на війні говорив мало, майже нічого. Та всі, хто знав Миколу Олександровича, назавжди запам’ятають його як привітного, доброго й дуже щирого. Про нього кажуть: “Коля, мабуть, був найдобрішою людиною в нашому селі…”.

Він пішов на небо від нездоланної хвороби, так і не побачивши дня, коли закінчиться війна. Та пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.

У роковини смерті Миколи Олександровича староста Михайлопільського старостинського округу Людмила Серженюк та односельці поклали квіти на могилу Героя, віддаючи шану його подвигу. Це свідчення глибокої поваги та пам’яті про загиблого захисника.

Вічна слава та шана Герою!

Доземний уклін Герою…

Доземний уклін мамі…

Вшанування пам’яті Героя – це не лише данина минулому, а й нагадування про ціну свободи та незалежності, яку платить український народ. Такі події є важливими для збереження історичної пам’яті та виховання майбутніх поколінь у дусі патріотизму. Важливо підтримувати сім’ї загиблих героїв, надаючи їм необхідну допомогу та підтримку.

Герої не вмирають! Вони завжди залишаються в наших серцях, надихаючи на боротьбу та віру в перемогу. Пам’ять про Миколу Кравченка буде жити вічно, як приклад мужності, відваги та самовідданої любові до України. Ми завжди будемо пам’ятати його подвиг, його посмішку та його добре серце. Вічна пам’ять Герою!