ВОЇН ІВАН УПОКОЇВСЯ НА АЛЕЇ ГЕРОЇВ

Воїн ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ РОМАНЕНКО упокоївся на Алеї Героїв одного із кладовищ міста Буринь. Біля побратимів, котрі, як і він віддав за свою державу, за свою Україну, за кожного із нас, найдорожче – своє життя… Його подвиг – вічний. Пам’ять про нього житиме в серцях.

У Степанівці із Іваном товаришували, щиро спілкувалися, завзято працювали і вірили, що обов’язково усе завжди буде добре, по-українськи гостинно і відкрито для друзів. Таким Івана знали і таким він залишиться для усіх, хто прийшов прощатися із захисником України до родинної садиби. Світла пам’ять про нього буде завжди.

Так про воїна під час траурної церемонії прощання на Алеї Героїв розповідав і секретар Буринської міської ради Володимир ПИСАНИЙ, який живе неподалік від сім’ї Романенків у Степанівці:

– Сьогодні ми прийшли попрощатися і провести в останню дорогу воїна- Романенка Івана Миколайовича. У травні 2022 року він пішов захищати державу, нашу Буринщину, нас із вами. Його героїзм заслуговує на вічне визнання.

Він був вправним бійцем, але, на жаль, війна робить свою чорну справу – 12 лютого перестало битися серце нашого героя. Війна забирає найкращих.

Від усієї громади, від себе особисто висловлюю щирі співчуття Наталії Іванівні, мамі загиблого, всім захисника рідним, близьким, всім, хто знав воїна Івана. Співчуття – найменше, що ми можемо зробити для родини.

А знали ми його як світлу, добру людину, яка завжди прийде на допомогу! Іван був справжнім героєм. Його відданість Україні – приклад для всіх.

Тож пам’ятаємо про таких людей як Іван Миколайович. Нехай пам’ять живе в наших серцях. Доки ми пам’ятатимемо, поки він серед нас. Ми завжди пам’ятатимемо його подвиг.

Найщиріші слова під час чину відспівування, як завжди проникливо промовляв настоятель Храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії отець ДИМИТРІЙ, котрій разом зі своїми прихожанами до місця вічного спочинку проводжають усіх новітніх Героїв України. Отець Дмитрій завжди підтримував бійців.

Один із побратимів Івана коротко написав на спомин душі: «ВИБАЧ, БРАТИКУ!». Ці слова – вираження болю втрати.

А сотні буринців схилилися у доземній шані у «коридорі пошани», коли траурний кортеж рухався міськими вулицями. За покликом серця, висловлюючи водночас повагу пам’яті захисника України і підтримку родині Героя, котрий зложив голову, у тому числі і за нас! Вічна пам’ять Герою!

У воїна Івана Романенка залишилася мама, дружина, син… Важко уявити їхній біль.

Він віддав життя за Україну. Його пам’ять житиме вічно. Слава Україні! Героям Слава!

Не забудемо подвиг нашого героя, його ім’я назавжди в історії Буринщини та України!

Вічна пам’ять Герою!