10 липня 2025 року – Всеукраїнський День вшанування пам’яті загиблих медичних працівників.

Ця особлива дата щорічно відзначається як символ глибокої поваги та вдячності тим, хто, виконуючи свій професійний обов’язок, віддав найцінніше – власне життя. Всеукраїнський День вшанування пам’яті загиблих медичних працівників нагадує нам про надзвичайну самовідданість, мужність і жертовність, проявлені медиками у найскладніших умовах – під час надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків катастроф та, особливо, у воєнний час. Це день, коли вся Україна схиляє голову перед подвигом військових медиків, цивільних лікарів, фельдшерів, медсестер та санітарів, які щодня ризикували собою заради порятунку інших. Їхня пам’ять житиме вічно у серцях українців як приклад незламності духу та вірності присязі.

Одним із таких Героїв, чиє життя стало прикладом безмежної відданості, є Дудюк Володимир Миколайович. Народився він 13 липня 1963 року в селі Вілька Підгороднянська на Волині, а згодом його родина переїхала до містечка Локачі, де Володимир і здобув середню освіту. Його життєвий шлях, сповнений служіння людям, розпочався з навчання у Львівському зооветеринарному інституті. Після завершення навчання, у 1987-1988 роках, Володимир проходив строкову військову службу в Уфі, де опанував навички медика-санінструктора, що стало провісником його майбутньої долі. Повернувшись до Локачів, він створив родину, став батьком доньки та двох синів, працював у клініко-діагностичній лабораторії Локачинської центральної районної лікарні, обіймаючи посаду асистента патологоанатома.

З 2015 року життя Володимира Дудюка нерозривно пов’язалося з боротьбою за незалежність України. Він долучився до Антитерористичної операції (АТО), де його медичні знання та відвага були вкрай потрібні на передовій. Володимир надавав першу медичну допомогу українським воїнам у найгарячіших точках Донбасу, серед яких Сєвєродонецьк, Попасна, Гранітне, Щастя. Його професіоналізм і холоднокровність рятували життя в умовах постійної небезпеки. Згодом він підписав контракт на військову службу, приєднавшись до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. На фронті його знали за позивним “Док”, і він обіймав відповідальну посаду старшого бойового медика розвідувальної роти. Навіть після двох років служби та повернення до мирного життя, почуття обов’язку не залишило його. У березні 2021 року Володимир Дудюк знову підписав контракт, розуміючи, що його досвід та навички життєво необхідні країні.

Повномасштабне вторгнення Росії застало “Дока” на фронті. Він брав активну участь у найзапекліших боях, захищаючи Україну на різних напрямках: Київщині, Харківщині, Миколаївщині та героїчному Бахмуті на Донеччині. Кожен день його служби був наповнений ризиком, але Володимир залишався вірним присязі, роблячи те, що вмів найкраще – рятував життя і допомагав вижити в нелюдських умовах війни. Його жертовність була безмежною. 14 червня 2022 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області, Володимир Дудюк загинув від наскрізного осколкового поранення грудної клітки з пошкодженням легень. Він віддав своє життя, рятуючи інших, ставши одним із незліченних Героїв, яких ми згадуємо у Всеукраїнський День вшанування пам’яті загиблих медичних працівників. Шана і безмежна вдячність Володимиру Миколайовичу Дудюку та всім загиблим медикам за їхню жертовність, за можливість нашого сьогодення та за відданість найгуманнішій професії. Їхній подвиг ніколи не буде забутий.