Україна знову схиляє голову в глибокій скорботі. Додому, на рідну землю, повернувся наш Герой України Дмитро Позняковський, віддавши найцінніше – своє життя – за мирне небо над Батьківщиною. Це був день, коли час зупинився для громади, що зібралася вздовж дороги, аби зустріти свого сина, свого захисника, свого українського воїна, який повертається “на щиті”.

Дорога, що вела до його дому, була встелена живими квітами, символом нескінченної любові, вдячності та глибокого смутку. Мовчазні обличчя, сльози, що текли по щоках, та звуки автомобільних сигналів, які розривали тишу, створювали атмосферу нестерпної печалі та невимовного болю. Кожен, хто стояв на цій дорозі, розумів масштаб втрати, усвідомлював ціну свободи, яку платить Україна щодня.

Дмитро Володимирович Позняковський був не просто ім’ям – він був втіленням мужності, самовідданості та безмежної любові до своєї країни. Його зустріч на щиті є священним ритуалом, який українці проводять для своїх полеглих героїв, виявляючи таким чином найвищу шану героям, що віддали життя за Україну. Цей гіркий момент назавжди закарбується в історії нашої громади, ставши черговим свідченням того, наскільки велика жертва приноситься нашими воїнами заради майбутнього.

Пам’ять воїна Дмитра житиме вічно у серцях його рідних, друзів та усіх українців. Його подвиг, як і подвиги тисяч інших загиблих захисників, є фундаментом нашої незалежності. Ми повинні пам’ятати кожного, хто став на захист рідної землі, кожного, хто поклав своє життя у цій нещадній боротьбі. Їхня вічна пам’ять – це не просто слова, це обіцянка жити гідно і продовжувати боротьбу за вільну та сильну Україну.

Ця болюча зустріч є нагадуванням про те, що оборона України триває, і вона вимагає від кожного з нас стійкості та єдності. Кожен крок до перемоги оплачений кров’ю наших найкращих синів та дочок. Нехай спокій знайде його душа, а його родина відчуває підтримку всієї України. Дякуємо, Дмитре, за твій подвиг, за твою відданість, за твою Україну. Ми ніколи не забудемо. Слава Україні! Героям слава!