ВТРАЧАЄМО… БОЛИТЬ… СУМУЄМО….

Вже вкотре змінюються пори року, а війна продовжує свої криваві жнива. Гірка звістка знову не оминула Лубенський край. Не витримало серце ще одного нашого земляка. Важка втрата для всієї громади.

29 травня 2025 року у лікувальному закладі м. Слов’янська зупинилося серце старшого стрільця стрілецького батальйону військової частини Національної Гвардії України, старшого солдата АНТОНОВА ЄВГЕНІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА. Вічна пам’ять герою.

Євгеній Олександрович народився 9 вересня 1979 року у селі Ніни, Ставропольського краю росії. Проте, все його життя пов’язане з Лубенщиною. Після закінчення Засульської середньої школи отримав робітничу професію у Войнихівському професійно-технічному училищі №53. А далі – строкова служба у лавах Збройних Сил України. І знову повернувся до рідного краю. Він був справжнім патріотом.

Довгий час працював на СТО «ЛАВАЛЬ». Він мав чітку позицію та тверді патріотичні переконання. Тому, з самого початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну – добровольцем став до лав Національної Гвардії України. Захищав рідну землю.

Євгенія Олександровича пам’ятають життєрадісною та небайдужою людиною. Він любив життя – рибалку, футбол, швидку їзду. Захоплювався технікою. Завжди знаходив час для спілкування з рідними та друзями, був готовий прийти на допомогу. Мріяв про щасливу родину, власний дім. Його мрії не здійснилися.

На жаль, не судилося. Важкі воєнні випробовування вкладали його на лікарняне ліжко, але він повертався в стрій. Та сталося непоправне. Україна втратила ще одного героя.

Схиляємо голови у жалобі та висловлюємо щире співчуття дружині та сину, мамі й брату Героя, його рідним та друзям. Важко знайти слова втіхи у цей скорботний час.

Вічна і світла пам’ять тобі, воїне! Нехай рідна земля буде пухом. Царство Небесне!

Прощання з АНТОНОВИМ Євгенієм Олександровичем відбудеться 31 травня об 11 годині на Володимирському майдані у Лубнах.