ВТРАЧАЄМО… БОЛИТЬ… СУМУЄМО…

Знову Лубенщина зустрічає свого Героя з глибоким сумом. Це наш захисник, воїн, який ціною власного життя забезпечив для нас можливість зустрічати кожен новий день. Він повертається до рідного дому на щиті, і ми схиляємо голови в пошані та скорботі. Ця втрата боляче відгукується у серцях кожного мешканця Лубенщини, нагадуючи про страшну ціну, яку платить Україна у цій війні.

6 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини, в одній з найгарячіших точок Донеччини, внаслідок стрілецького бою, загинув відданий військовій присязі українському народу наш земляк – командир відділення кулеметного взводу військової частини, молодший сержант СИДОРЕНКО ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ. Його подвиг на Донеччині є прикладом незламної мужності та самопожертви. Пам’ять про Героя Олександра Сидоренка назавжди залишиться в історії нашого краю.

Олександр Вікторович народився 1 березня 1993 року в селі Красногорівка на мальовничій Полтавщині. Свою середню освіту він здобув у Чорнухинській загальноосвітній школі, яка дала йому міцний фундамент знань. Професію електромонтера, що стала для нього путівкою в життя, Олександр отримав у Лубенському професійно-технічному училищі №12. З того часу все його життя тісно пов’язувалось з Лубенщиною, з її людьми та її історією. Він розпочав свій трудовий шлях у ТОВ «Лубнижитлобуд», демонструючи свою працелюбність і відповідальність.

Після строкової служби у лавах Збройних Сил України, Олександр працював охоронцем у різних установах, завжди підходячи до своїх обов’язків з усією серйозністю. Пізніше, понад десять років, він присвятив роботі у Лубенській філії АТ «Полтаваобленерго». Олександр любив свою роботу, цінував колектив, у якому працював, і завжди був готовий допомогти. Працелюбний, добрий, надійний друг і просто хороша людина – все це про Олександра Сидоренка. Він був не лише професіоналом своєї справи, а й чудовим батьком, люблячим чоловіком, турботливим сином та вірним другом. Донька щиро пишалася своїм батьком, а дружина – своїм чоловіком, відчуваючи його підтримку та опору у всьому. Його відданість родині була такою ж сильною, як і відданість Україні.

А ще Олександр Вікторович ніколи не ховався за спинами інших. Його характер та життєві принципи були настільки міцними, що коли війна в Україні набула нових обертів, він без вагань став на захист Батьківщини. Уже у квітні 2022 року Олександр пішов на фронт, щоб обороняти рідну землю від ворога. Служив він хоробро й чесно, завжди демонструючи високий рівень професіоналізму та відваги. Він користувався незмінною повагою та авторитетом серед своїх товаришів по службі і командирів, будучи прикладом для багатьох.

Ця страшна, непоправна втрата для його сім’ї, рідних та друзів є невимовним горем. Ми висловлюємо найглибші співчуття дружині та доньці нашого воїна-захисника, його мамі та батьку, сестрам, усім рідним та друзям. Ми сумуємо разом з вами, розділяючи біль цієї втрати. Нехай не згасає пам’ять про Сидоренка Олександра Вікторовича у вдячних серцях його земляків. Його самопожертва не буде забута, а ім’я Олександра Сидоренка назавжди увійде в історію як символ мужності та незламності.

Вічна і світла пам’ять та Царство Небесне нашому Герою!

Прощання з СИДОРЕНКОМ Олександром Вікторовичем відбудеться 9 липня о 12 годині на Володимирському майдані у Лубнах.