Вся Лубенщина знову занурюється у глибоку скорботу, зустрічаючи свого відданого Героя – Олександра Сидоренка, який повертається додому на щиті. Ця втрата несе невимовний біль у кожне серце, адже завдяки таким воїнам, як Олександр Сидоренко, для нас настає кожен новий день, сповнений надії та свободи. Ми схиляємо голови перед його мужністю та жертовністю.

Жахлива звістка надійшла 6 липня 2024 року: унаслідок стрілецького бою в одній із найгарячіших точок Донеччини, під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини, загинув наш земляк – молодший сержант СИДОРЕНКО ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ. Він був командиром відділення кулеметного взводу військової частини, і його життя обірвалося, коли він вірно віддавав себе військовій присязі на вірність українському народу.

Олександр Вікторович народився 1 березня 1993 року в мальовничому селі Красногорівка на Полтавщині. Свій освітній шлях він розпочав у Чорнухинській загальноосвітній школі, де здобув середню освіту. Згодом, у Лубенському професійно-технічному училищі №12, Олександр Сидоренко опанував важливу професію електромонтера. Саме з тих пір усе його життя нерозривно пов’язалося з Лубенщиною, ставши для нього справжнім домом.

Свій трудовий шлях Олександр Сидоренко розпочав у ТОВ «Лубнижитлобуд», де проявив себе як відповідальний і працелюбний співробітник. Після проходження строкової служби у лавах Збройних Сил України, він продовжив свою кар’єру, працюючи охоронцем у різних установах. Більше десяти років свого життя він присвятив роботі у Лубенській філії АТ «Полтаваобленерго», де його цінували за професіоналізм та відданість справі. Олександр дуже любив свою роботу та колектив, у якому працював. Він був не лише працелюбним, але й добрим, надійним другом та просто чудовою людиною.

Олександр Сидоренко був взірцем для своєї родини: хорошим батьком, люблячим чоловіком та відданим сином. Його донька щиро пишалася своїм батьком, а дружина – своїм чоловіком. Він ніколи не шукав легких шляхів і завжди ставав на захист правди. Тож, коли Україна потребувала захисту від ворога, Олександр Сидоренко без вагань пішов на фронт у квітні 2022 року. Він служив хоробро, чесно і з гідністю, користуючись беззаперечною повагою та авторитетом серед своїх товаришів по службі та командирів.

Ця страшна і непоправна втрата стала ударом для сім’ї, рідних та друзів Олександра. Від щирого серця висловлюємо глибокі співчуття дружині та доньці воїна-захисника, його мамі та батьку, сестрам, а також усім рідним та друзям. Ми сумуємо разом з вами і поділяємо цей невимовний біль. Нехай світла пам’ять про Сидоренка Олександра Вікторовича ніколи не згасає у вдячних серцях земляків та нащадків. Вічна і світла пам’ять Герою та Царство Небесне його душі!

Прощання з СИДОРЕНКОМ Олександром Вікторовичем відбудеться 2 липня о 12 годині на Володимирському майдані у Лубнах.