Втрати, що залишають глибокі рани, продовжують терзати серце нашої нації, і, на жаль, гіркі звістки про загибель найкращих синів не оминають нашу громаду. Український народ переживає найважчі часи своєї історії, коли щодня ми стикаємося з болем втрат та усвідомленням непоправної ціни, яку платимо за мир та незалежність, що їх так самовіддано боровся наш захисник України. Кожна така звістка – це не просто цифра в статистиці, а трагедія для цілої родини, для громади, для всієї України. Ми знову схиляємо голови у скорботі, відчуваючи невимовний біль та сум. З глибоким сумом повідомляємо, що 27 червня 2025 року зупинилося серце нашого відважного земляка, справжнього захисника України, жителя села Буцики – Свідера Анатолія Васильовича. Народився Анатолій 7 червня 1972 року. Він передчасно пішов з життя під час проходження військової служби, мужньо виконуючи свій обов’язок по захисту рідної землі від ворога. Анатолій Васильович був стрільцем 1 відділення охорони 4 взводу охорони 3 роти охорони 8 батальйону охорони військової частини Т0910, солдатом військової служби за призовом під час мобілізації. Він був призваний до лав Збройних Сил України 26 квітня 2025 року. Він простояв на варті нашого спокою лише два місяці, але за цей короткий час встиг залишити по собі світлий слід у пам’яті своїх побратимів та друзів. Вони згадують його як щиру, відкриту та віддану людину, готову завжди прийти на допомогу. Його самовідданість та відвага були прикладом для багатьох, а його внесок у спільну справу захисту суверенітету України є неоціненним. Пам’ять про Анатолія Васильовича, як про справжнього героя, що поклав своє життя за свободу та майбутнє нашої країни, буде жити вічно в серцях українців. Тепер Анатолій Васильович стоїть у небесному строю, продовжуючи захищати свою родину та всю Україну. Ми низько вклоняємося його світлій пам’яті, його подвигу та жертовності. Цей справжній захисник України назавжди залишиться в наших серцях як приклад мужності. Нехай земля йому буде пухом, а Господь прийме його душу до Царства Небесного. Його ім’я назавжди вписане в літопис боротьби за незалежність. У цей важкий час уся громада села Буцики поділяє горе та висловлює найглибші та найщиріші співчуття родині покійного: його мамі, сестрі, всім рідним та друзям. Ми розуміємо, що жодні слова не зможуть вгамувати біль втрати, але ми поруч у цій скорботі. Нехай світла пам’ять про Анатолія буде для вас розрадою та опорою. Зустріч жалобного кортежу в нашій громаді орієнтовно відбудеться 1-2 липня. Про точний час та місце зустрічі буде повідомлено додатково, щоб усі бажаючі могли гідно провести в останню путь нашого захисника України та висловити свою шану. Просимо слідкувати за оголошеннями.