Науковці проаналізували зразки з північної частини Антлантичного океану

Фото: dnaumoid/DepositPhotos

Нове дослідження, проведене міжнародною групою науковців, виявило шокуючі масштаби забруднення світових океанів, зокрема Атлантичного океану, мікроскопічними частинками пластику. За їхніми підрахунками, лише в північній частині Атлантичного океану міститься колосальні 27 мільйонів тонн нанопластику, розмір якого в 100 разів менший за людську волосину. Ці вражаючі обсяги забруднення в 10 разів перевищують усі попередні оцінки рівня пластикових відходів, які раніше вважалися присутніми в усіх світових океанах, незалежно від їхнього розміру.

Про це відкриття, що змінює уявлення про глобальне забруднення, йдеться в ґрунтовному дослідженні, яке опубліковано в авторитетному науковому журналі Nature. Автори роботи наголошують, що це одна з перших спроб кількісно оцінити забруднення морського середовища саме нанопластиком. Вчені виявили, що маса нанопластику в Північній Атлантиці значно перевищує обсяг більших аналогів цього штучного матеріалу, що свідчить про його широке поширення та потенційну кумуляцію в екосистемах.

У межах цього інноваційного дослідження науковці ретельно зібрали зразки води у 12 різних місцях по всьому Атлантичному океану, відбираючи їх на різних глибинах. П’ять із цих зразків були взяті безпосередньо з Північноатлантичної течії, яка відома як «сміттєва пляма» через величезне скупчення пластикового сміття та інших відходів. Це дозволило отримати вичерпну картину розподілу нанопластику в одному з найбільш забруднених регіонів океану.

У сучасних лабораторіях вчені застосували новий, високоточний метод аналізу, що дозволив розрізнити типи пластику навіть на нанорівні. Результати були несподіваними: незалежно від глибини, у всіх без винятку зразках був поширений поліетилентерефталат (ПЕТ) – тип пластику, який широко використовується для виготовлення пляшок для води. Це свідчить про повсюдне проникнення цього матеріалу в морське середовище.

Примітно, що концентрація нанопластику була найвищою ближче до поверхні океану, де досягала 18 міліграмів на кожен квадратний метр. Для кращого розуміння цього обсягу, це еквівалентно семи комарам вагою 2,5 міліграма у коробці розміром 90 на 90 сантиметрів. Водночас найменше нанопластику було виявлено біля морського дна – близько 5,5 міліграма на квадратний метр.

Автори роботи припускають, що така різниця в концентрації на різних глибинах пов’язана з процесами розщеплення більших шматків пластику, які, як правило, «зависають» на поверхні океану і не опускаються на дно, якщо їх не перенесуть туди морські тварини або сильні течії. Ці фрагменти з часом руйнуються на крихітні частинки нанопластику, збільшуючи загальне забруднення.

Загальні підрахунки показали, що в північній частині Атлантичного океану може міститися до 27 мільйонів тонн нанопластику. Це число просто приголомшливе, адже воно перевищує вагу 26 тисяч Ейфелевих веж у Парижі, що наочно демонструє величезні масштаби проблеми забруднення.

Вчені припускають, що цей штучний матеріал, нанопластик, так само широко поширений і в інших океанах планети, крім Атлантичного. Раніше вже були проведені дослідження, які показали, що дрібні частинки штучного матеріалу, такі як мікропластик, при потраплянні в організм можуть викликати запалення клітин. Хоча механізми цього явища ще не повністю вивчені, це викликає серйозне занепокоєння щодо потенційного впливу на біологічні системи.

Крім того, надзвичайно крихітний розмір нанопластику дозволяє йому безперешкодно проходити через мембрани клітин, що робить його ще більш небезпечним для живих організмів. Професорка репродуктивного здоров’я Трейсі Вудрафф, що представляє Каліфорнійський університет і не брала участі в цьому конкретному дослідженні, висловила думку, що нанопластик може спричиняти такі ж або навіть більші ризики для здоров’я, що й мікропластик. Вудрафф зазначає, що у тварин мікропластик пов’язують з репродуктивними проблемами, шкодою для кишківника, а також розвитком раку товстої кишки та легень.

“Наша гіпотеза полягає в тому, що нанопластик може поширюватися в організмі значно більше, ніж мікропластик – відповідно це може мати більш негативні наслідки для здоров’я”, – підкреслила науковиця, акцентуючи на необхідності подальших досліджень. Раніше вже були виявлені сліди мікропластику в спермі, фолікулярній рідині, що оточує яйцеклітину в яєчнику, плацентах вагітних жінок, судинах, чоловічих яєчках та сечі, що підтверджує повсюдне поширення цих шкідливих частинок в організмі людини.