Минуло три роки відколи Україна втратила ще одного свого сина, Бориса Анатолійовича ШАФРАНСЬКОГО, мужнього захисника, який загинув 3 роки тому під час виконання військового обов’язку. Трагедія сталася в населеному пункті Вовчий Яр на Харківщині, де він натрапив на ворожу міну. Борис Анатолійович був відданим сином своєї громади, мешканцем села Мала Стружка, чиє життя обірвалося надто рано.

Народившись 2 квітня 1976 року в Малій Стружці, Борис Шафранський пройшов шлях від сільської школи до здобуття професій муляра-штукатура та столяра у Волочиському училищі. Його працьовиті руки створювали красу та затишок, він працював столяром у будівельній бригаді місцевого господарства. Військова служба у лавах Збройних Сил України з 1994 по 1996 рік, де він служив зв’язківцем, загартувала його характер. Після армії він продовжив працювати в будівельній сфері, а згодом шукав кращої долі в Києві, працюючи на різних посадах.

З початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись, Борис Анатолійович відгукнувся на заклик Батьківщини. Він був мобілізований до військової частини А4058, ставши на захист рідної землі від агресора.

Сьогодні, у день трирічної річниці його загибелі, громада села Мала Стружка зібралася на кладовищі та біля пам’ятних дошок, щоб вшанувати пам’ять свого героя. Рідні, односельці, представники місцевої влади схилили голови у хвилині мовчання. Квіти, покладені до могили воїна та меморіальних дошок, стали символом глибокої шани та безмежної вдячності. Щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна супроводжували скорботний захід. Ми пам’ятаємо Бориса Шафранського як героя, який віддав життя за мирне майбутнє України.

Вічна пам’ять та слава полеглому захиснику! Щирі співчуття рідним і близьким загиблого Героя!