Вшанування пам’яті Олександра Скоропада: Рік без Героя. Сьогодні, 24 липня, минув рік від дня, коли громада втратила свого Захисника – солдата Олександра Скоропада. Свій найцінніший дар – життя – він віддав заради майбутнього України, ставши щитом для народу. У першу річницю загибелі Воїна міський голова Ніла Островська, секретар міської ради Ірина Морозович, староста Митинецького старостинського округу Володимир Муд та директор Митинецької гімназії Ірина Ніколаєнко відвідали його могилу. Вони поклали квіти та вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання.

Олександр Скоропад народився 28 жовтня 1998 року в селі Митинці. Навчався в Митинецькій гімназії, де був активним учнем, добре встигав та мав чудову пам’ять. Перша вчителька, Висоцька Світлана Володимирівна, згадує його як усміхненого хлопчика, що завжди був у центрі шкільних подій, брав участь у змаганнях та конкурсах, завжди підбадьорював однокласників. Його здатність запам’ятовувати великі обсяги тексту та щира доброта залишили незабутні спогади.

Мати Олександра ділиться, що син завжди був веселим і знаходив позитив у всьому. Він був бійцем за справедливість, ніколи не терпів, коли когось ображали, і завжди захищав слабших. З народженням молодшого брата Сергія, Олександр ставав йому надійною опорою, допомагав батькам та захищав брата.

Після школи юнак здобув освіту слюсаря з ремонту автомобілів у Красилівському професійному ліцеї. Однак, щоб не залежати від батьків, працював різноробом на пилорамі, встановлював сонячні батареї, завжди шукаючи можливості для заробітку.

У 22 роки Олександр одружився, але сімейне життя не склалося. Він вірив у майбутнє та можливість знайти справжнє кохання. 5 квітня 2021 року його мобілізували до лав ЗСУ. Після навчання, у вересні 2022 року, підписав контракт. Як стрілець-санітар, він не лише нищив ворога, але й рятував життя побратимів. За сумлінне виконання обов’язків був нагороджений грамотою.

Батьки згадують його рідкісні відпустки та короткі телефонні розмови. Син завжди запевняв, що все добре, хоча іноді розповідав про екстремальні умови служби. Його стійкість і вміння знаходити вихід з будь-якої ситуації вражали.

24 липня 2024 року, через сильні переживання за побратимів, у Олександра стався серцевий напад. Життя Героя обірвалося. Його тіло повернулося до громади 29 липня 2024 року, де з живим коридором пам’яті та шани зустріли Героя. Поховали Олександра Скоропада в його рідному селі Митинці. Йому навічно 25…

Ім’я Олександра Скоропада назавжди залишиться в наших серцях. Низький уклін родині. Вічна пам’ять і шана. Слава Герою!