Вшановуємо пам’ять героя-земляка: подвиг солдата Віктора Горіна

Сьогодні, 11 жовтня, минає рівно рік, як назавжди пішов у вічність наш земляк, відважний Захисник України – солдат Віктор ГОРІН. Він віддав своє життя за свободу та майбутнє нашої Батьківщини, залишивши по собі світлу пам’ять та незламний приклад мужності.

Міський голова Ніла ОСТРОВСЬКА, секретар міської ради Ірина МОРОЗОВИЧ разом із рідними Віктора Горіна вшанували пам’ять Воїна. Вони відвідали місце його поховання, поклали квіти та вшанували його життя хвилиною мовчання, віддаючи шану його самопожертві.

Віктор Горін народився 21 лютого 1979 року в селі Дружне, що на Хмельниччині. Його дитинство минуло у люблячій родині, де він виріс привітним, життєрадісним та надзвичайно доброзичливим хлопчиком. З раннього віку він демонстрував надзвичайну допомогу батькам та турботу про братів і сестер. Навчаючись у Дружненській та Красилівській школах, Віктор виявив любов до будівництва та садівництва, захоплення, що свідчило про його глибокий зв’язок з природою та прагнення творити.

«З дитинства батьки вкладали в нас душу. Вони робили все, аби ми виросли дружніми, хорошими, добрі людьми та були опорою одне одному. Дійсно так і було. Ми були неймовірною командою, завжди нерозлучною та здатною подолати будь-які труднощі на своєму шляху. Оскільки наш Вітя був наймолодшим, ми йому казали, що в нього є надійне плече – старший брат та сестричка, які допоможуть, порадять і підтримають…», – з теплотою згадують брат Юрій та сестра Людмила.

Після школи Віктор працював, прагнучи до самостійності та побудови власної родини. Він їздив за кордон, працював на будівельних роботах, але серцем завжди був на рідній землі, часто відвідуючи рідних та племінників. Мріяв про власний дім, щасливе сімейне життя, але його плани зруйнувало повномасштабне вторгнення.

З перших днів війни Віктор Горін прагнув стати на захист держави. Попри страх за батьків, він допомагав знайомим військовим, а коли отримав повістку, без вагань прийшов до військкомату. Його рішення було твердим, адже він розумів, наскільки важливо боронити свою землю.

«Коли ж нашого брата мобілізували, ми не розуміли, як він там зможе щось зробити. Вітя дуже все жалів, кожну тваринку, квіточку. У все це він вдихав життя, а там на війні потрібно було бачити різне. Проте ми не стали заперечувати, ми підтримували його бойовий дух, як тільки могли. Ми завжди повторювали, як в дитинстві, що в нього є надійне плече – старший брат та сестра», – діляться спогадами рідні.

Віктор Горін проходив навчання у місті Звягель, виконував завдання на Чернігівщині, а згодом його бригаду було направлено на Донеччину. Там він отримав контузію, пройшов лікування та реабілітацію, але, незважаючи на проблеми зі здоров’ям, продовжив службу.

13 вересня 2024 року Віктор знову був направлений на Донецький напрямок, де проявив неабияку мужність. Під час артилерійського обстрілу, коли одного з побратимів засипало землею, Віктор, не боячись свисту куль, почав самотужки його відкопувати. Він ризикував власним життям, щоб врятувати товариша, демонструючи неймовірну відданість та жертовність. Це стало фатальним кроком, який обірвав його життя.

11 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк на Донеччині, солдат Віктор Горін загинув. Його подвиг, його жертовність назавжди залишаться в наших серцях. Він показав нам, що означає любити Україну не словом, а ділом.

Його пам’ять вшанували 21 жовтня 2024 року на Дружненському кладовищі, де навіки спочив Герой – солдат Віктор Миколайович Горін. Вічна пам’ять та шана Захиснику України!