Вшанування пам’яті Героя-земляка: історія солдата Романа Зайця

27 вересня минає перша річниця з дня загибелі нашого краянина – солдата Романа Зайця. Він віддав найвищу ціну за незалежність та свободу України – власне життя. У цей день міський голова Ніла Островська разом із секретарем міської ради Іриною Морозович відвідали місце поховання Захисника, вшанували його пам’ять та поклали квіти. Роман Заєць народився 2 вересня 1995 року у місті Красилові. Життя його було насиченим, сповненим любові, мрій та боротьби за краще майбутнє.

Дитинство та юність Романа

Наталія Миколаївна, мама Романа, згадує його як люблячого, доброго та уважного сина. Незважаючи на труднощі, вона завжди пишалася його самостійністю та відповідальністю. Дмитро Віталійович, вітчим Романа, став для нього справжнім батьком, якого той щиро любив і називав «тато». Роман ріс веселим та життєрадісним, завжди звертався за порадою до близьких. З 6-річного віку він навчався у Красилівській загальноосвітній школі №3, де завжди мав повагу серед однолітків та вчителів. Його найбільшим захопленням був спорт. У дитинстві він займався східними єдиноборствами, а згодом переключився на гандбол. Його наполегливість та талант привернули увагу тренерів Броварського вищого училища фізичної культури, куди Роман переїхав після 8 класу.

Спортивна кар’єра та навчання

У Броварському ВУФК Роман не тільки навчався, але й цілеспрямовано займався гандболом. Його вважали перспективним спортсменом, адже він неодноразово ставав переможцем змагань, зокрема, отримав звання «Кандидата у майстри спорту». Після закінчення училища Роман вступив до Львівського державного університету фізичної культури і спорту, де навчався з 2012 по 2018 роки. Він продовжив свою спортивну кар’єру, беручи участь у змаганнях в Україні та за кордоном. У 2015 році став бронзовим призером, а у 2017 – срібним призером Універсіади України.

Кохання, родина та початок війни

Під час навчання у Львові Роман познайомився з Анастасією. Їхнє кохання було щирим та міцним. Вони мріяли про щасливе майбутнє, спільний бізнес. У 2023 році у них народився син Данило. Роман був на сьомому небі від щастя, адже його син став для нього уособленням усього найкращого. Однак, повномасштабне вторгнення внесло свої корективи у життя молодої пари. Попри щастя, Романа турбувала доля Батьківщини. У травні 2024 року він прийняв рішення піти на захист України, підписавши контракт зі Збройними Силами.

Шлях Захисника

Роман служив у 19-ій ракетній бригаді «Свята Варвара», проходив навчання в Німеччині. Після повернення продовжив службу в Хмельницькому. Згодом, 12 вересня 2024 року, його було направлено до складу 5-ї Київської окремої штурмової бригади. 13 вересня він прибув на Донецький напрямок. Попри важкі бої, Роман зберігав бойовий дух, підбадьорював побратимів та вірив у перемогу. 24 вересня він отримав легку контузію, але продовжував виконувати завдання.

Останній бій та вічна пам’ять

27 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання, Роман Заєць загинув від влучання дрона. Він віддав своє життя, рятуючи поранених побратимів. Його подвиг навічно вписаний в історію України. Захисника поховали з усіма військовими почестями на Алеї Слави у місті Красилові. Командування 19-ї ракетної бригади відзначило Романа як чесну, порядну та відповідальну людину, яка користувалася заслуженим авторитетом. Пам’ять про Романа Зайця – це сила громади та відповідальність перед майбутнім. Вічна слава та шана Захиснику!