Сьогодні, 4 жовтня, минає рівно рік відтоді, як пішов у вічність наш земляк, відважний Захисник України – старший сержант В’ячеслав ПОЛЯК. Цього скорботного дня міський голова Ніла ОСТРОВСЬКА разом із секретарем міської ради Іриною МОРОЗОВИЧ відвідали місце поховання Захисника, вклонилися його світлій пам’яті, поклали квіти та вшанували життя Героя хвилиною мовчання. В’ячеслав Поляк, старший сержант, віддав своє життя за Україну, і його пам’ять шанують у Красилові. Його історія – це історія відваги та жертовності, яка назавжди залишиться в серцях співвітчизників. Ми згадуємо В’ячеслава Поляка, який загинув, захищаючи нашу землю. Ця пам’ять про загиблого героя є нагадуванням про високу ціну миру та свободи.

В’ячеслав народився 23 травня 2001 року в селі Слобідка-Красилівська Хмельницького району. Його дитинство, хоч і з певними труднощами, пройшло в атмосфері любові. Переїхавши з мамою до Красилова, він відвідував дитячий садок, а згодом вступив до Красилівської загальноосвітньої школи №1, де проявляв інтерес до театрального мистецтва, а також активно займався футболом та настільним тенісом, здобуваючи перемоги на змаганнях. Юний В’ячеслав Поляк вже тоді демонстрував цілеспрямованість та любов до спорту.

Смерть батька у 8-річному віці стала випробуванням, яке мати з гідністю допомогла подолати, оточуючи сина ще більшою турботою. В’ячеслав Поляк зростав у люблячій родині, де цінували щирість та підтримку. Його мама, Наталія Олександрівна, з теплотою згадує його усміхнене обличчя, доброту та безмежну любов до життя. “Мій син був мені цілим всесвітом, великий промінчик сонця, завжди посміхався, що давало сили жити далі.” – ділиться вона. Вони разом проводили час, подорожували, захоплювалися риболовлею. Його здатність легко знаходити спільну мову з людьми свідчила про його щиру натуру. В’ячеслав Поляк завжди був душею компанії.

Після повернення до села, В’ячеслав продовжив навчання у місцевій школі, залишаючись улюбленцем друзів завдяки своїй доброті та щирості. Згодом, у 2016 році, він вступив до Хмельницького політехнічного фахового коледжу, де здобув диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю “комп’ютерна інженерія”. Це був важливий крок на шляху до його професійного становлення, але доля мала інші плани.

З дитинства цілеспрямований, у жовтні 2020 року В’ячеслав вирішив присвятити себе служінню народу, вступивши на військову службу за контрактом до Державної прикордонної служби України. Служив зв’язківцем на Закарпатті, мріючи про щасливе майбутнє. Однак, його мрії, як і мрії мільйонів українців, були зруйновані повномасштабним вторгненням ворога. З початку вторгнення у 2022 році, В’ячеслав пройшов навчання та був зарахований до 7-го прикордонного Карпатського загону, де сумлінно виконував обов’язки військового зв’язківця. Захисник України, старший сержант В’ячеслав Поляк, не вагаючись став на захист Батьківщини.

“Жодна мама цього не хоче — і я не хотіла — відпускати сина на війну. Але я не мала права вибору. Він вирішив йти — значить, так треба”, – говорить його мама. Вона згадує, як син підтримував її, вчив бути сильною, хоча сам перебував у найгарячіших точках. Він бачив відомих людей, отримував подарунки від побратимів, але завжди залишався скромним і відданим своїй справі. Його називали “сином полка” за молодість та людяність. В’ячеслав Поляк, захисник України, став прикладом мужності.

Пройшовши навчання, В’ячеслав Поляк опинився на Донеччині, в епіцентрі бойових дій. Після ротації він встиг побачити рідних, але вже невдовзі повернувся до служби. Його бойовий шлях пролягав через навчання у Великій Британії, участь у штурмі ворожих траншей, оборону територій біля Чорнобиля. Він був переведений до 3-го прикордонного загону, де продовжив боротьбу на Луганщині, а згодом – на Лиманському напрямку, в Серебрянському лісі. Довгі місяці він не бачив рідних, але завжди знаходив можливість запевнити матір, що все добре. Захисник В’ячеслав Поляк віддав три роки свого життя обороні України.

Він брав участь у найгарячіших боях, неодноразово брав у полон ворогів, але підступність окупантів виявилася сильнішою. “…Син ніколи нічого мені не розповідав, аби я не хвилювалась. Але він на війні, як не хвилюватись? Коли була можливість говорити то я могла декілька разів повторювати, що його люблю і щоб беріг себе. 04 жовтня, в обід, це було 13:09 він надіслав повідомлення: «Зараз проблеми зі зв’язком, тому заходжу рідко.» – це було його останнє повідомлення.” – з болем згадує мама. 6 жовтня вона отримала звістку про загибель сина. Земля ніби провалилася під ногами. В ніч з 3 на 4 жовтня, під час укріплення позицій, їхні бійці зазнали атаки гранатами. Старший сержант В’ячеслав Поляк загинув, захищаючи Україну.

11 жовтня 2024 року старший сержант В’ячеслав Поляк на щиті повернувся додому, до Красилова. Його поховали на Алеї Слави. За час служби він був нагороджений нагрудним знаком “Ветеран війни – учасник бойових дій”. Побратими згадують його як “Сяву” – веселого, усміхненого, сумлінного, завжди готового допомогти. “Як зв’язківець він мав добру винахідливість, що часто спасала нам життя. Однак ми не змогли вберегти життя йому, яке забрали окупанти.” Його пам’ять житиме вічно. В’ячеслав Поляк – герой, який віддав життя за свободу України.

“Я жила для сина, він був сенсом мого життя, моєю надією і опорою, мудрим порадником і захисником. А сьогодні залишилися лише спогади. І час зовсім не лікує стає ще важче, бо щоденно усвідомлюю, що більше ніколи не побачу своєї дитини, що вже немає мого синочка. Я пишаюсь Славчиком і дякую усім, що пам’ятають та згадують про нього”, – ділиться мама, Наталія Олександрівна. Серце В’ячеслава Поляка билося в ритмі любові до Батьківщини. Його подвиг – це заклик до нас: любити Україну так, як любив він, боротися за неї, зберігати її свободу і честь. Вічна слава та шана Захисникові! Пам’ятаємо В’ячеслава Поляка – справжнього Героя України.

« повернутися