Вшанування пам’яті Героя-земляка: історія Віктора Шпаченка

Сьогодні, 17 липня, виповнюється перша річниця від дня, коли в боротьбі за Україну загинув наш земляк – старший солдат Віктор ШПАЧЕНКО. Він був справжнім Героєм, який віддав своє життя заради миру, свободи та майбутнього рідної держави. У цей скорботний день міський голова Ніла Островська разом із секретарем міської ради Іриною Морозович вшанували його світлу пам’ять, поклавши квіти до місця його поховання та вшанувавши його життя хвилиною мовчання.

Віктор Шпаченко народився 16 червня 1995 року в селі Кузьмин. З дитинства він виявляв турботу про тварин, любив природу та рибальство, завжди відпускаючи здобич назад у водойми. Незважаючи на ранній розлучення батьків, він знаходив підтримку у вітчима Валерія та брата Валентина Шпаченка. З юних років Віктор демонстрував стійкість та мужність, як-от у шкільні роки, коли зламав ногу, але намагався переконати всіх, що йому не боляче.

Навчаючись у Кузьминській загальноосвітній школі, Віктор захоплювався природою України, ремонтом велосипедів та мотоциклів. Після школи, у 2010 році, він вступив до Красилівського професійного ліцею, де здобув спеціальність «Кухар-кондитер». Свою професійну діяльність розпочав у готельно-ресторанному комплексі М12, а згодом працював у закладах Красилова, зокрема кафе «Drive» та ресторані «Тайм Аут».

У особистому житті Віктор мав доньку Вікторію від першого шлюбу. Пізніше зустрів Анастасію, з якою одружився 28 вересня 2019 року. У 2021 році у них народився син Олександр. Віктор мріяв відкрити власний заклад і стати шеф-кухарем. Працюючи шеф-кухарем у кафе «Limon», він паралельно з дружиною започаткував власну справу – виготовлення та продаж смажених пиріжків і біляшів на місцевому ринку. Ця справа швидко розвивалася, наближаючи його до мрії.

З початком повномасштабного вторгнення, Віктор продовжував працювати, забезпечуючи родину. У травні 2023 року він прийняв рішення захищати Батьківщину, підписавши контракт. Після навчання його направили до Старокостянтинова, де він мав можливість бачити свою сім’ю. Особливо дорожив сином Олександром, приділяючи йому весь вільний час, виховуючи як справжнього чоловіка.

У березні 2024 року Віктора відправили на навчання на кулеметника, а згодом – на Херсонський напрямок. Навіть у найскладніші моменти він підтримував зв’язок з дружиною, заспокоюючи її та малюючи спільне щасливе майбутнє. Він вселяв віру та надію, не демонструючи власних страхів.

12 липня Віктор повідомив, що має бути бойовий вихід, тому зв’язку не буде. Його дружина Анастасія продовжувала писати йому повідомлення, не знаючи, що 17 липня 2024 року її чоловік, український Герой із позивним Азимут – Віктор Шпаченко, загинув поблизу населеного пункту Ольгівка, служачи у 106-й окремій бригаді територіальної оборони.

Віктор Шпаченко прагнув щасливого дитинства для свого сина та мирного неба над Україною. У нього залишились мама, вітчим, донька Вікторія, дружина Анастасія та син Олександр.

8 вересня 2024 року, за виявлену мужність і самовідданість, рідним Віктора Шпаченка було вручено нагрудний знак «Почесний громадянин Красилівської міської територіальної громади». Доземний уклін Герою, чиє ім’я назавжди вписане в історію громади та України. Вічна слава та шана Захиснику!