Сьогодні Україна схиляє голову в день пам’яті мужнього Захисника — полковника Вакарука Руслана Валерійовича. Цей день є нагадуванням про неоціненний внесок тих, хто віддав своє життя за незалежність і мир нашої Батьківщини. Ушанування пам’яті Вакарука Руслана Валерійовича відбулося разом із його рідними та близькими, які поклали квіти на могилу Героя у селі Світин, що стало символом безмежної вдячності та глибокого суму.

Життєвий шлях Вакарука Руслана Валерійовича розпочався 29 травня 1977 року у Житомирі. Протягом трьох років він проживав у мальовничому селі Світин, а потім повернувся до Житомира, де продовжив навчання та становлення. Його прагнення до знань та дисципліни виявилося ще у шкільні роки. У 1984 році він пішов у перший клас загальноосвітньої школи №20 міста Житомира, де успішно закінчив вісім класів.

У 1991 році Руслан Вакарук вступив до обласного педагогічного ліцею, здобувши ґрунтовну освіту. Після його закінчення у 1994 році, він зробив свій свідомий вибір на користь військової справи, вступивши до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова. Цей виш став для нього альма-матер, де він здобув не лише професійні знання, а й загартував свій характер справжнього офіцера.

У 1999 році, успішно завершивши навчання у військовому інституті, Вакарук Руслан Валерійович розпочав свою офіцерську службу в Хмельницькому. З 2001 року він продовжив службу вже у рідному ЖВІРЕ імені С.П. Корольова, де обіймав відповідальну посаду начальника штабу батальйону забезпечення. Його професіоналізм та відданість справі завжди були прикладом для колег та підлеглих.

У 2010 році полковник Вакарук Руслан Валерійович вступив до Академії сухопутних військ у Києві, де навчався на кафедрі розвідки. Після здобуття звання полковника, він продовжив свою службу в Житомирському штабі, де його досвід та знання були надзвичайно цінними. Однак, справжнім випробуванням для нашого мужнього земляка стала війна.

З 2014 року Руслан Валерійович Вакарук ніс службу у лавах Збройних Сил України на найгарячіших напрямках — Донецькому та Луганському. Саме під час виконання бойових завдань на Сході країни він отримав хронічні хвороби, які, на жаль, згодом призвели до фатальних наслідків. Ці хвороби забрали життя молодої, сповненої планів людини, відважного Захисника України, який не пошкодував себе заради Батьківщини.

З 2017 року Руслан Валерійович був переведений до Генерального штабу Збройних Сил України у Києві, де продовжив свою діяльність. З 2019 року він обіймав посаду військового викладача в Академії сухопутних військ у Києві на кафедрі розвідки, передаючи свій неоціненний бойовий досвід та знання наступним поколінням українських офіцерів. Він виховував справжніх патріотів, готових стати на захист своєї землі.

На превеликий жаль, після тривалого лікування у шпиталі, полковник Руслан Валерійович Вакарук помер 26 червня 2021 року. Його відхід став величезною втратою для родини, друзів, колег та всієї України.

Обірвалося життя молодого, активного, життєрадісного чоловіка, відданого воїна, люблячого сина, батька та брата. Проте, він прожив гідне життя, сповнене самовідданого служіння Батьківщині, залишивши світлий спомин у серцях усіх, хто його знав. Пам’ять про Вакарука Руслана Валерійовича назавжди залишиться живою.

У Героя залишилися мама Людмила Павлівна, сестра Анжела, дружина Вікторія та син Денис. Висловлюємо щирі слова підтримки родині Героя у цей скорботний час. Низький уклін батькам, які виховали такого прекрасного чоловіка, відважного воїна, справжнього патріота. Щира вдячність полковнику Вакаруку Руслану Валерійовичу за його незламний дух, самовіддане служіння та захист України і кожного з нас!

Вічна пам’ять Герою! Царство Небесне його душі!

« повернутися