12 березня у селі Піски відбулася зворушлива подія – вшанування пам’яті та відкриття меморіальної дошки на честь загиблого героя-земляка Федора Олександровича Кадігроба. Цей захід став виявом глибокої шани та пам’яті про відважного воїна, який віддав своє життя за свободу та незалежність України.

На жаль, нині весняне сонце та спів пташок не приносять радості в українські оселі, адже біль втрат занадто великий. З початком повномасштабного вторгнення російських військ, списки загиблих героїв-земляків поповнюються новими іменами щодня, що змушує нас ще більше цінувати мир та спокій.

Цього дня, поряд з меморіальними дошками Романа Омельченка та Андрія Шаповаленка, було відкрито ще одну – присвячену пам’яті Федору Кадігробу. Після отриманих поранень у бою, 14 березня 2024 року він пішов у вічність. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Федора та всіх, хто віддав своє життя за Україну.

У серцях тих, хто знав Федора Олександровича, він назавжди залишиться світлою постаттю: відкритим, щирим молодим чоловіком та хоробрим воїном, який вірив у перемогу. Він був добрим сином, братом, онуком, а найголовніше – люблячим та турботливим батьком для своїх маленьких синів. Саме заради них він жив, заради них воював і віддав найцінніше – життя.

Свій останній бій старший навідник протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмового батальйону, старший солдат Кадігроб Федір Олександрович прийняв 13 березня 2024 року поблизу населеного пункту Голикове Сєвєродонецького району Луганської області.

Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко, звертаючись до присутніх, підкреслив, що пам’ять про кожного земляка, який віддав життя за мир та спокій в Україні, має жити вічно. На прикладах цих героїв має виховуватись майбутнє покоління українців. Він висловив подяку мамі Федора Кадігроба, його родині та друзям.

Зі словами поваги та вдячності виступили також староста Войнихівського старостинського округу Ігор Яременко та начальник групи психологічної підтримки персоналу Лубенського РТЦКта СП, старший лейтенант Олександр Бондаренко.

Мама Героя висловила подяку всім присутнім та першою поклала квіти до пам’ятної дошки сина.

Поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно та розповісти всі історії. Єдине, що зараз в наших силах – згуртуватися, працювати на підтримку армії, вірити в наших воїнів та у перемогу.

Нехай душі всіх захисників спочивають з миром. Україна стоїть зі щитом і пам’ятає кожного, хто віддав життя за її свободу!