28 серпня 2025 року минає два роки, від дня, коли невблаганна смерть забрала життя жителя селища Іваничі, військовослужбовця, молодшого сержанта Маргіту Олександра Ігоровича.

22-річний сержант Національної гвардії Олександр Маргіта з Іванич помер у Вінницькій лікарні 28-го серпня після страшної ДТП, яка сталася 11-го серпня. Воїн повертався із завдання, яке отримав від свого командира. Водій автомобіля, який мчав навпроти, втратив свідомість і влетів у пікап військових, розтрощивши його.

Олександр вирішив присвятити своє життя військовій справі. Тому, в 19 років вступив до лав Національної гвардії. Не злякався війни, яка почалася 2014 року, проголошення Антитерористичної операції, а потім операції Об’єднаних сил, прийняв рішення захищати державу від загарбників й підписав контракт. Став головним сержантом взводу – командиром 1-го відділення взводу управління вогнем і маневру підрозділами 1-го гаубичного артилерійського дивізіону. Повномасштабна війна з росією 24-го лютого застала Олександра на службі у в повітряній у Хмельницькому. Захищав Україну від окупантів. Однак загинув у ДТП.

Вчора, 28 серпня,  прийшли вшанувати воїна рідні, близькі, представники влади, друзі, усі хто любив та поважав Олександра.

Панахиду відслужили Благочинний Іваничівської округи протоієрей  Ігор у співслужінні духовенства Іваничівського та Нововолинського благочиння.

Селищний голова Лідія Томашевська  запевнила, що пам’ять про Олександра назавжди буде в наших серцях.

Присутні поклали квіти та лампадки до могили Героя…

Хоробрий, відважний та рішучий, винахідливий та працьовитий – він був душею та підтримкою для всіх, хто його знав. А ще справжній Патріот, вірний син України! Таким він назавжди залишиться у пам’яті рідних, бойових побратимів, друзів і знайомих, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності. Тепер він – навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Світла пам’ять Герою! У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю…Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

« повернутися