Війна, Кропивницький Отг, Суспільство
«Час не лікує»: Пам’яті жертв Оленівки та захисників України
З ініціативи громадськості, напередодні Дня вшанування пам’яті захисників і захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних, які загинули в полоні чи були страчені, на міській площі було встановлено меморіальну інсталяцію «Час не лікує». Ця ініціатива покликана нагадати про жертв російського теракту в Оленівці, що стався у ніч з 28 на 29 липня 2022 року. Тоді російські війська утримували українських військовополонених у виправній колонії, і внаслідок їхніх дій загинули наші співвітчизники. Серед них — Андрій Береза та Віталій Литвин, наші земляки, чиї життя обірвалися трагічно.
Трагедія в Оленівці нагадує про жорстокість війни та необхідність пам’ятати про кожного, хто став жертвою агресії. Андрій Береза та Віталій Литвин — це лише два імені з багатьох, чиї життя були обірвані. Їхня пам’ять вшановується через встановлення меморіальних інсталяцій та громадські ініціативи. Важливо пам’ятати цих героїв, які віддали своє життя за свободу та незалежність України. Їхній подвиг не буде забутий, а пам’ять про них житиме вічно. Трагічні події 2022 року, зокрема теракт у колонії, підкреслюють важливість міжнародної уваги до злочинів, скоєних під час війни, та необхідність притягнення винних до відповідальності. Імена загиблих захисників і захисниць, учасників добровольчих формувань та цивільних, які зазнали катувань, назавжди залишаться в історії України.

Вічна пам’ять кожному, чия доля обірвалася через війну. Ми пам’ятаємо кожного, хто став жертвою агресії. Ми безмежно вдячні героям, які віддали життя за Україну, і залишаємося незламними у своїй боротьбі. Пам’ять про загиблих — це наш обов’язок, який ми плекаємо.
Пам’ятаємо. Вдячні. Незламні. Ця інсталяція — символ нашої єдності та скорботи, нагадування про ціну миру та свободи. Ми шануємо пам’ять усіх, хто боровся за Україну, і тих, хто загинув у полоні чи був страчений. Їхній подвиг надихає нас на подальшу боротьбу та зміцнює нашу волю до перемоги. Імена Берези Андрія та Литвина Віталія, як і всіх полеглих, назавжди вписані в історію українського спротиву.


