Вшанування пам’яті Захисника України Мирослава Дмитровича БОЙЧУКА

Сьогодні — скорботна дата, річниця загибелі вірного сина України, Захисника Мирослава Дмитровича БОЙЧУКА. У цей день ми схиляємо голови, згадуючи його подвиг, мужність і беззавітну жертовність, віддану в боротьбі за нашу свободу та незалежність. Ця річниця нагадує нам про ціну миру та спокою, за які боровся Мирослав Бойчук.

Йому було лише 38… Солдат. Номер обслуги 1 гранатометного відділення гранатометного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А4699. Мирослав Бойчук присвятив своє життя захисту Батьківщини.

Мирослав народився 24 липня 1986 року в селищі Кути. Там минуло його дитинство і юність. Навчався в Кутській середній школі І-ІІІ ступенів, де здобув добрі знання. Згодом здобув професію тракториста в Кутському професійному училищі, демонструючи старанність у навчанні. Життєва доля Мирослава Бойчука не була легкою: ще бувши в утробі матері помер батько, а коли йому виповнилося 15 років померла мати – він разом зі своєю сестрою залишилися повними сиротами. Виховувалися з турботливими бабусею та дідусем, які дали їм любов та підтримку.

Перед тим, як стати на захист України, Мирослав працював автомеханіком на вулканізації, де проявив свої технічні здібності. Також виконував будівельні роботи, демонструючи працьовитість. Однак, понад усе, боєць Мирослав Бойчук хотів захищати незалежність, свободу та територіальну цілісність нашої держави. Він палко бажав миру в Україні та найшвидшого повернення до рідної домівки, до своєї сім’ї. Та, на жаль, не судилось… Поблизу н.п. Павлівка, Сумського району, Сумської області, Герой віддав власне життя за нас з вами, за наш спокій та незалежність. Його жертовність не буде забута.

Мирослав БОЙЧУК став одним із тих Героїв, чиє життя обірвала жорстока війна. Він стояв на захисті рідної землі, свого народу та світлого майбутнього, яке він прагнув бачити для наступних поколінь. Його ім’я навіки вписане в історію України як символ незламності, мужності та відданості Батьківщині. Кожен, хто знав Мирослава Бойчука, пам’ятає його як людину з великим серцем.

Ми пам’ятаємо його не лише як воїна, але й як людину, яка мала свої мрії, плани, бажання. У цей день ми висловлюємо глибоку вдячність і шану родині Мирослава Дмитровича за виховання такого Героя, який віддав найцінніше за мирне небо над нашими головами. Ми пам’ятаємо подвиг Мирослава Бойчука.

Вічна слава та пам’ять Герою!