Сьогодні, 29 серпня 2024 року, в День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, ми вшановуємо героя, який віддав своє життя за свободу України – старшого солдата Валерія Субботіна, з позивним “Таксист”. Два роки минуло з того дня, коли вогонь ворожої артилерії забрав його життя біля селища Зайцеве на Донеччині. У липні того ж року йому виповнилося лише 40, назавжди! Та до сьогодні перед очима його усмішка, його сміх, його сила духу. Він пішов занадто рано, але продовжує жити в кожному, хто пам’ятає про нього, хто продовжує боротися за Україну.
Валерій був не просто військовим. Він був людиною з великим серцем, сповнений мрій та амбіцій. 
З початком повномасштабної війни, Валерій не вагався. Він приєднався до 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, де став стрільцем-снайпером. Своєю сміливістю, точністю та вірністю побратимам він заслужив повагу і довіру серед своїх товаришів. Його щирість, життєрадісність та готовність допомогти кожному зробили його незамінним не лише в бою, а й у повсякденному житті.
Щирі співчуття від усієї громади рідним, друзям, побратимам та всім, хто знав Валерія, цей день є гірким нагадуванням про величезну втрату. Він був надійним другом, вірним чоловіком і найкращим татом, який любив своїх дітей понад усе.
Вічна слава нашому Герою!