Вшануймо пам’ять Сергія Булки, 45-річного солдата, який загинув 6 червня 2022 року біля села Званівка на Донеччині, захищаючи Україну. Він був частиною екіпажу гармати «Піон», який потрапив під артилерійський обстріл ворога. На жаль, із 9 членів екіпажу життя втратили шестеро. Сергій Булка, відважний артилерист, віддав своє життя за свободу рідної землі. Його героїзм та самовідданість назавжди залишаться в наших серцях. Ця історія – про мужність, втрату та невимовний біль, який переживають родини наших захисників.

Сергій Булка народився в Білорусі, але його серце належало Україні. Згодом разом із батьками він переїхав до села Анисів на Чернігівщині. Там здобув освіту інженера-системотехніка в НУ «Чернігівська політехніка». Його життя було пов’язане з Черніговом, де він жив і працював. Згодом доля привела його до Києва, де він з дружиною Наталею продовжив свою кар’єру програміста. Робота часто вимагала закордонних відряджень, але його серце завжди було з родиною, яка проживала в Борисполі на Київщині.

З 2014 року Сергій Булка активно допомагав українським захисникам. Його родина не залишалася осторонь, донатила на потреби військових, готувала та передавала смаколики на фронт. Це свідчить про глибоке патріотичне ставлення Сергія та його близьких до захисту Батьківщини.

Повномасштабне вторгнення стало випробуванням для всієї країни. Родина Сергія вирішила залишатися вдома, але доля розпорядилася інакше. 9 березня 2022 року в селі Анисів загинула мама Сергія, Марія Булка, від осколкового поранення. Ця втрата глибоко вразила Сергія. Через кілька днів, 20 березня, він пішов до місцевого ТЦК, де йому одразу вручили повістку. За короткий проміжок часу, менш ніж за місяць, Сергій у складі 43-ої артилерійської бригади імені Тараса Трясила вже відправився на Схід. Він служив підривником на гарматі «Піон», виконуючи свою роботу старанно і чітко. Його описують як добру, спокійну людину з гарним почуттям гумору.

«У нас усе було добре: родина, робота, будинок. Ми мріяли поїхати вдвох у Стамбул, просто так, попити кави. Мали ще багато планів і мрій на життя. Сергій сказав, що ми переможемо все одно, у будь-якому випадку. У мене не було лихого передчуття, коли чоловік кілька днів не відповідав на смс, бо попереджав, що зв’язку не буде. І тут таке горе… Тепер я сама із сином, із мільйоном питань у голові. Це все переживати дуже важко. Я кохала, кохаю і кохатиму Сергія завжди. За рік після його смерті легше не стало і не думаю, що колись стане», – ділиться своїм болем дружина Наталя Булка. Її слова передають глибину її страждань та вічну пам’ять про чоловіка. Сергій був справжнім героєм, який віддав життя за майбутнє своєї родини та своєї країни.

Сергія поховали на Алеї почесних поховань Рогозівського кладовища в Борисполі. У захисника залишилися дружина, син і брат. Вічна пам’ять Сергію Булці.