Відбулася церемонія прощання з загиблим Героєм Юрієм Жураківським. Сьогодні, 12 березня 2025 року, Ясінянська територіальна громада віддала шану та провела в останню путь військовослужбовця військової частини А4921 Збройних Сил України – Жураківського Юрія Юрійовича, який віддав своє життя за Україну. Церемонія прощання, сповнена скорботи та вдячності, розпочалася біля будинку, де мешкав загиблий Герой. Зібралися рідні, близькі, побратими, знайомі та небайдужі жителі громади, щоб попрощатися з Юрієм та вшанувати його пам’ять. Усі, хто прийшов, відчували глибокий біль втрати, але й гордість за подвиг захисника. Жалобна хода, підтримана численними земляками, пройшла від дому Героя до Свято-Покровського храму в селищі Ясіня. Саме там, у храмі, відбулася основна частина чину поховання, де присутні мали змогу помолитися за упокій душі Юрія та висловити свої співчуття родині. Три постріли почесної варти, пролунавши над громадою, сповістили про те, що відважний воїн навіки спочиває у рідній землі. Ці постріли стали символом великої втрати та даниною поваги Герою, який віддав життя, захищаючи українську землю від російського агресора. Пам’ять про Юрія Жураківського назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав та любив. Його подвиг – це приклад мужності, відваги та безмежної любові до України. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, висловлюючи глибоку скорботу його родині та близьким. Вічна шана та слава Герою!

Ця сумна подія ще раз нагадує про високу ціну, яку Україна платить за свободу та незалежність. Ми маємо пам’ятати кожного героя, який віддав своє життя за наше майбутнє, та робити все можливе, щоб їхня жертва не була даремною. Важливо підтримувати родини загиблих, допомагати їм пережити цю важку втрату та зберігати пам’ять про їхніх героїв. Нехай подвиг Юрія Жураківського буде прикладом для наслідування, а його ім’я назавжди залишиться в історії України. У ці важкі часи ми повинні бути єдиними, підтримувати один одного та вірити у перемогу. Слава Україні! Героям слава!
Також, під час церемонії було багато прапорів, квітів та сліз. Люди тримали портрети Юрія, згадуючи його посмішку та добрий характер. Кожен з присутніх відчував особисту втрату, адже Юрій був не просто військовим, а й сином, братом, другом, колегою, сусідом. Його загибель – це трагедія для всієї громади. Ми повинні зробити все можливе, щоб пам’ять про нього жила вічно. Не забувайте про тих, хто віддав життя за Україну. Їхній подвиг – це наш обов’язок пам’ятати. Слава Україні! Героям слава!