Сьогодні, в ясний літній день, мешканці Білківського старостинського округу Тростянецької громади провели в останню земну дорогу свого полеглого Героя – вогнеметника, відданого військовослужбовця Збройних Сил України Олександра Миколайовича Липового. Ця подія стала ще одним болючим нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за свою свободу та незалежність, і глибоким прощанням з Героєм, який віддав своє життя за рідну землю.Скромне село Олексине, де проживав Олександр, зібрало сотні небайдужих. На подвір’ї його будинку зібралися рідні, друзі, побратими по зброї, військовослужбовці та представники місцевої влади, щоб гідно провести Захисника в останню путь. Мовчазна хода від рідної домівки до місця вічного спочинку, заплакані очі матері, рідних та односельців – усе це свідчило про невимовний біль втрати, що пронизував громаду. Шлях до цвинтаря був пройнятий не тільки горем, а й почуттям глибокої поваги до Героя, який став щитом між народом та жорстокою війною. Його смерть – це відкрита рана, що болить у серці кожного мешканця Тростянецької громади. Проте Герої не вмирають; вони відходять у вічність, залишаючи після себе яскраве світло, що вказує нам шлях до перемоги та миру.Олександр Липовий народився та виріс у селі Олексине, здобував освіту у Білківській школі. Після закінчення Білопільського вищого професійного училища за спеціальністю помічника машиніста, Олександр розпочав свою трудову діяльність на залізниці, будучи справжньою опорою та надією для своєї матері, Любові Володимирівни. Друзі, знайомі та сусіди завжди пам’ятатимуть Олександра як щиру, веселу та товариську людину, на яку завжди можна було покластися. Він мріяв про створення власної родини та мирне майбутнє, проте жорстока війна зруйнувала всі його плани. У червні 2025 року Олександр Липовий був мобілізований до лав Збройних Сил України, де без вагань став на захист Батьківщини.Солдат Олександр Миколайович Липовий служив вогнеметником штурмової роти 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ» імені Олега Куцина. На передовій він виконував критично важливі бойові завдання, тісно співпрацюючи зі штурмовими групами Сил Оборони України, забезпечуючи їхнє просування та ефективно придушуючи вогневі точки противника, чим рятував життя своїх побратимів. Трагічно загинув Олександр 5 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Диліївка Донецької області. Нашому Герою було лише 38 років, і так багато життєвих планів залишилися нездійсненними.На церемонії прощання секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова звернулася до присутніх зі словами глибокої скорботи та безмежної подяки. Вона наголосила на тому, що Олександр Липовий – це приклад справжнього Героя, який без вагань віддав своє життя за майбутнє держави. «Тростянецька громада завжди пам’ятатиме його незламний подвиг. Низько вклоняємося матері Героя, Любові Володимирівні, яка виховала справжнього патріота. Ви можете і завжди будете по праву пишатися своїм сином, бо він є справжнім Героєм наших днів!» – сказала Наталія Ковальова. Начальник 1 відділу Охтирського районного ТЦК та СП, Олександр Одражий, передав матері загиблого Героя синьо-жовтий прапор – символ честі, мужності та самопожертви.Також виступила завідувачка Білківської філії ліцею № 2 Людмила Маленко, яка висловила глибокий сум і лють проти агресора, що забирає найкращих синів України.Поховали Героя Олександра Липового під звуки Державного Гімну України та військовий салют – триразовий залп, що пролунав на знак вічної пам’яті про загиблого захисника. Олександр Липовий долучився до строю незламних воїнів, ставши частиною Небесного війська, яке несе варту над Україною. Ціна свободи є надзвичайно високою, тому наш обов’язок – зберегти пам’ять про відважних захисників, які віддають свої життя за незалежність нашої країни! Ми дякуємо кожному воїну за захист!🇺🇦