Відкриття Алеї Слави у Нехворощі: Пам’ять про минуле та сьогодення

У Нехворощі відбулося урочисте відкриття Алеї Слави, яка стала місцем вшанування як героїв Другої світової війни, так і сучасних захисників України. Це місце, де над спочинком загиблих воїнів височіє скорботний воїн у бронзі, а на гранітних плитах викарбувані імена дідів та прадідів, тепер приваблюватиме нехворощан не лише у визначні дати. Поруч відкрилася Алея Слави, присвячена новітнім героям, правнукам тих, хто знову боронив рідну землю від загарбників.

Над кожним банером майорить державний стяг, а почесну варту несуть військові та учні-старшокласники місцевого ліцею. Урочисте звучання Державного Гімну України додало події особливої величі.

«Це Алея пам’яті тих, кого ми знали, з ким сиділи за однією шкільною партою, кого проводжали на строкову службу, з ким працювали пліч-о-пліч і хто у воєнну добу став на захист Батьківщини, поклав життя за її незалежність, – наголосила ведуча. – Нас зібрала тут не просто подія, а душевна потреба вшанувати подвиг наших захисників».

Голова громади Віктор Дубович у своєму зверненні підкреслив: «Ми стоїмо біля братської могили тих, хто в далекому 1943 році звільняв Нехворощу від німецько-фашистських загарбників. Серед них були українці, росіяни, грузини, вірмени, казахи, башкири. Хіба вони могли уявити, що настане лихий час, коли воюватимуть між собою їхні онуки? Ця війна – гірка правда сучасності. Хочеться вірити, що вона закінчиться, і настане спокійне життя. Хай такі Алеї Слави будуть не тільки місцем згадки і скорботи, а й нагадуванням, якою дорогою ціною здобувається мир. Вічна пам’ять Анатолію і Руслану, та щирі співчуття їхнім рідним. Спасибі за ваших синів, чоловіків, братів і батьків, які віддали своє життя, щоб діти могли навчатися, зростати, обирати професії, мріяти про майбутнє. Низький вам уклін! Хочу вірити, що ця Алея більше не поповнюватиметься новими портретами. Усім присутнім бажаю здоров’я, терпіння і віри у кращий прийдешній день!»

Старший лейтенант 2-го відділу Полтавського РТЦК та СП Вікторія Пилипенко додала: «Відкриття Алеї Слави – це хвилюючий і болючий момент. Схиляємо голови перед родинами загиблих… Завжди пам’ятатимемо наших захисників, завдяки яким у нас є мирні світанки… Сподіваємось, колись в Україні настане стабільний мир. Герої вічно житимуть у людських серцях, бо вони не померли, а стали Небесним Військом».

Найурочистішою миттю стало відкриття портретів загиблих воїнів – Анатолія Петренка та Руслана Щербини. Під тужливу музику синьо-жовті покривала спали, відкриваючи обличчя героїв, знайомі багатьом присутнім.

Після молитви за загиблих, яку звершив настоятель Свято-Миколаївської церкви протоієрей Олександр, відбулося покладання квітів. Першими до банерів підійшли близькі, вшановуючи пам’ять рідних. Згодом односельці, дорослі й діти, також принесли квіти, серед яких були маленькі соняхи, що символізують сонце, життя, а їхні схилені голівки – скорботу та біль за тими, хто віддав життя заради миру та України. Це стало свідченням того, що подвиг героїв є невмираючим і світлим прикладом для всіх.

ПРЕССЛУЖБА ГРОМАДИ