Незважаючи на значну роль спеціалізованих установ, досвід країн, які успішно проводять боротьбу з палінням, доводить, що основний внесок у відмову від паління вносять медичні працівники первинних структур охорони здоров’я.

Лікарі, фельдшери, медичні сестри, постійно спілкуючись з пацієнтами, можуть допомогти їм, задаючи два ключових питання:

• Ви палите?
• Ви бажаєте відмовитись від паління?

Установи первинної медико-санітарної допомоги – оптимальне місце для виявлення активних курців, формування мотивації відмови від паління і подання необхідної медичної допомоги. Їх відвідує більшість населення; вони доступні і знайомі. Поради медиків, які мають авторитет, виконуються, а їх інформованість стосовно здоров’я пацієнта і/або членів його сім’ї дозволяє персонізувати рекомендації по відмові від паління.

В рекомендаціях ВООЗ (1999) підкреслюється:

• кожний медичний працівник несе відповідальність у боротьбі з епідемією паління;
• існують методи, що дозволяють медичним працівникам первинних структур охорони здоров’я подавати допомогу пацієнтам;
• припинення паління – не тільки питання профілактики, його необхідно розглядати як одно із призначень пацієнту при лікуванні будь-яких захворювань та реабілітації;
• медичні працівники повинні бути прикладом для пацієнтів у відмові від паління.

Мотивуючи всіх курців припинити палити і допомагаючи їм в зусиллях відмовитись від цієї звички, особливу увагу необхідно приділяти:

• підліткам;
• вагітним жінкам і жінкам, що мають наміри завагітніти;
• особам, в сім’ях яких є новонароджені і маленькі діти;
• особам з артеріальною гіпертензією, гіперхолестеринемією, серцево-судинними захворюваннями, хворобами периферичних артерій, органів дихання і тим, хто очікує оперативного втручання.

Важливим компонентом лікування тютюнопаління і нікотинової залежності є виявлення осіб, що палять.

Працівники первинних структур охорони здоров’я повинні:

• розпитувати пацієнтів про звичку паління;
• вносити в амбулаторну карту інформацію щодо паління пацієнта;
• рекомендувати курцям кинути палити;
• допомагати готовим відмовитись від паління пацієнтам у складанні плану відвикання від цієї звички;
• оцінювати ступінь нікотинової залежності;
• забезпечувати постійний контроль за тими, хто відмовився від паління, а у випадку повернення до нього, заохочувати пацієнта до нової спроби відмови;
• за бажанням пацієнта направляти його в спеціалізовані установи або на групові заняття.

« повернутися